- •1. Конституційне право громадян на працю. Гарантії його забезпечення.
- •2. Поняття та підстави виникнення трудових правовідносин.
- •3.Зміст та структура трудових правовідносин.
- •Сторони колективного договору
- •Зміст колективного договору
- •8. Порядок укладення
- •1. Колективні переговори
- •2. Вирішення розбіжностей
- •3. Підписання колективного договору
- •4. Реєстрація колективного договору
- •10. Зміст і структура колективного договору
- •17.Порядок оформлення звільнення і проведення розрахунків. Записи в трудовій книжці.
- •19.Дисциплінарна відповідальність: поняття та її види.
- •20.Загальна дисциплінарна відповідальність працівників. Види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування.
- •21.Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності працівників.
- •Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою.
- •22.Види матеріальної відповідальності працівників, їх характеристика.
- •23.Вихідні дні, їх кількість. Особливості залучення до роботи та компенсації за роботу у вихідний день. Святкові і неробочі дні.
- •24.Порядок розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за наявності вини працівника (п. 3,4,7,8 ст.40 кЗпП України).
- •25.Порядок розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця за відсутності вини працівника (п. 1,2,5,6 ст.40 кЗпП України).
- •26.Порядок розірвання трудового договору (строкового та безстрокового) за ініціативою працівника.
- •27.Додаткові підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця (ст.41 кЗпП України).
- •28.Особливості працевлаштування та регулювання праці неповнолітніх.
- •29.Трудовий договір з молодим спеціалістом: особливості укладання.
- •30.Матеріальна відповідальність власника при заподіянні працівнику каліцтва або іншого ушкодження здоров’я.
21.Поняття, підстави та умови матеріальної відповідальності працівників.
Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору — працівника або роботодавця відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку.
Матеріальна відповідальність у трудовому праві має двосторонній, взаємний характер. її складовими є такі: матеріальна відповідальність працівників і матеріальна відповідальність роботодавця — власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу чи фізичної особи.
Підставою виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов'язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.
Елементи трудового майнового правопорушення, які утворюють його склад, одночасно розглядаються як умови матеріальної відповідальності сторін трудового договору. Це такі умови.
1. Наявність прямої дійсної шкоди. Під прямою дійсною шкодою слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей чи зробити зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Найбільш типовими випадками прямої шкоди є: нестача і знищення цінностей; витрати, понесені на відновлення майнового стану. До зайвих виплат належать суми штрафів; суми заробітної плати, премій, незаконно виплачених працівникам тощо.
Протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків). Протиправною є поведінка працівника, який не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, передбачені законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, трудовим договором, наказами і розпорядженнями власника або уповноваженого ним органу.
Причинний зв'язок між протиправним порушенням обов'язку і майновою шкодою.
Вина працівника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являє собою відношення працівника до заподіяної шкоди у формі умислу чи необережності. Як вже зазначалося, на відміну від цивільно-правової майнової відповідальності, коли передбачаються випадки майнової відповідальності без вини, матеріальна відповідальність у трудовому праві не може настати без вини. При покладанні на працівника матеріальної відповідальності вина повинна бути обов'язково встановлена. Окрім того, форма вини впливає на вид матеріальної відповідальності.
22.Види матеріальної відповідальності працівників, їх характеристика.
Матеріальна відповідальність як один з видів юридичної відповідальності становить собою обов'язок однієї сторони трудового договору — працівника або роботодавця відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внаслідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання трудових обов'язків у встановленому законом розмірі й порядку.
Трудове законодавство передбачає два види матеріальної відповідальності працівників: обмежену і повну.
Основний вид матеріальної відповідальності працівника — обмежена матеріальна відповідальність, яка полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власникові (уповноваженому ним органу) пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заробітку.
Відповідно до ст. 133 КЗпП України обмежену матеріальну відповідальність несуть:
1) працівники — за псування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, керівники структурних підрозділів та їх заступники при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей (ст. 133 КЗпП).
Зазначені службові особи несуть матеріальну відповідальність за ту частину шкоди, яку не відшкодовано її безпосередніми заподіювачами. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати суми, на яку заподіяно шкоду. Слід звернути особливу увагу на те, що на керівників та відповідних службових осіб покладено обов'язок забезпечення своєчасного та обов'язкового стягнення матеріальної шкоди, заподіяної працівниками. В іншому випадку, на таких службових осіб покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів для стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можливість підприємство втратило.