Спільний економічний простір та еквівалентність обміну

Експортно-імпортні операції здійснюються на валютній основі та у формі клірингу. Кліринг - це система безготівкових розрахунків, які основані на заліку взаємних вимог та зобов’язань. Клірингові операції проводяться через банківську систему, спеціальні розрахункові палати.

Товарообмінні (бартерні) операції на початку 90 - х років становили біля 50% загального товарообороту. Це сприяло розвитку нееквівалентного вартісного обміну продовольчих товарів (зерна та зернопродуктів, цукру, соняшникової олії) на паливно-мастильні матеріали.

Проблем щодо взаємовигідного економічного співробітництва з країнами – колишніми республіками Союзу в Україні є немало:

• Різна валюта.

• Політичні перешкоди.

• Відсутність достатньої кількості ВКВ.

• Низькоякісні застарілі технології.

• Конкуренція з продукцією країн далекого зарубіжжя.

• Недостатня захищеність ринку від низькоякісної продукції таких країн: як Польща, Турція, Китай, Корея та ін.

• Відсутність єдиного митного кордону.

Після розпаду Радянського Союзу, який супроводжувався розривом економічних зв'язків, в останні роки спостерігається їх відновлення та створення нових.

Україна інтегруючись у Європейські структури має не втрачати економіко-господарські зв'язки з колишніми республіками Союзу. Адже поки що 70% обсягів експорту - імпорту припадає на ці країни, зокрема на Росію.

Крім того, країни - колишні республіки Союзу мають приблизно одного рівня ресурсномісткі застарілі технології, що істотно знижує конкурентноздатність їх продукції на світовому ринку.

Підвищуючи взаємообсяг торгівлі та економічного співробітництва, країни зможуть: підвищити власну економічну, а отже і загальну безпеку, замінити старі на новітні технології, гідно інтегруватись у європейські та світові економічні структури.

19. Міжнародні економічні з в’язки україни

_ Сутність і значення в становленні національної економіки України.

_ Вплив міжнародного територіального поділу праці на формування міждержавних економічних зв’язків.

_ Механізм зовнішньоекономічної діяльності України: сут­ність та принципи формування.

_ Основні форми економічного співробітництва країн світу.

_ Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України. Структура експорту.

_ Проблеми та перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.

1. Сутність і значення в становленні національної економіки україни

Розміщення продуктивних сил країн світу, і в тому числі України, нерозривно пов’язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міждержавних економічних зв’язків. Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі. Кожна країна світу концентрує на своїй території виробництво певних видів продукції, для виробництва якої вона має найбільш сприятливі економічні і природні передумови. Країна повинна мати певні переваги перед іншими країнами у виробництві продукції спеціалізації. Для цього необхідно мати: кваліфіковані кадри; дос­татній природно-ресурсний потенціал; вигідне економіко-географічне положення; специфічні агрокліматич­ні умови; попит на продукцію спеціалізації на світовому ринку та високий рівень її конкурентоспроможності.

Територіальний поділ праці, в тому числі і міжнародний, є проявом суспільного поділу праці і має історичний характер. У первісному суспільстві поділ праці існував між жіночою і чоловічою працею, між працею дорослих і дітей. Перший суспільний поділ праці відбувся у зв’язку з поділом племен, що займалися тва-

ринництвом і рослинництвом. Другий — у зв’язку з відокремленням ремесла від землеробства і тваринництва. Але і в першому, і в другому випадках виробництво і споживання продукції мали локальний, здебільшого замкнутий характер. Третій суспільний поділ праці пов’язаний з появою нового суспільного прошарку населення — купців, що виконували функції посередників між регіонами виробництва і регіонами споживання продукції. Зав­дяки цьому суспільний поділ праці набув ознак територіального.

Поява машин привела до підвищення продуктивності праці, до збільшення концентрації виробництва промислової продукції в окремих регіонах країни. Поява і подальший розвиток сучасних видів транспорту, особливо залізничного, морського, авіаційного, трубопровідного обумовили поглиблення міжнародного територіального поділу праці. В інтеграційні, або обмінні процеси втягується все більша кількість країн, територій, віддалених материків.

Все це веде до необхідності поглиблення спеціалізації окремих країн, до розширення кількості галузей міжнародної спеціалізації. Виникають регіональні утворення світу, які мають свою конкретну галузеву і регіональну спеціалізацію: країни Північної Америки (США, Канада, Мексика), Європейський Союз (ЄС), країни ОПЕК — основні поставщики нафти на світовий ринок (до 60% світових поставок).