22. Нетарифні торговельні бар'єри у міжнародній економіці. Експортні субсидії і компенсаційні мита.

Нетарифні      бар'єри.  Нетарифні бар'єри —  це  обмеження    міжнародної торгівлі за допомо-     гою квот, системи ліцензування, добровільних експортних обме­жень, субсидій та компенсаційних мит, стандартів тощо. Квоти         Найпоширенішим видом регулювання імпорту та експорту в кількісному вираженні є встановлення квоти яка визначає загальну кількість товару, що надходить у зовнішню торгівлю за певний період часу або роз­поділяє кількість товару по країнах. Імпортні    квоти застосовуються для захисту вітчизняних ви­робників або для диверсифікації імпорту з метою уникнення за­лежності від будь-якої країни. Імпортну квоту розцінюють як більш ефективний (у порівнянні з митом) інструмент стримуван­ня міжнародної торгівлі, бо вона повністю забороняє імпорт това­ру понад певну кількість. Експортні квоти встановлюються з метою забезпечення вітчизняних споживачів достатньою кількістю товарів за низьки­ми цінами, попередження виснаження природних ресурсів, підви­щення цін на експорт шляхом обмеження обсягу поставок. Тип квотування, який повністю забороняє торгівлю пев­ними видами товарів або всіма товарами, називається ембарго. Експортні субсидії та      компенсаційні мита                 За допомогою експортних субсидій стимулюється просування товарів за кордон через використання державних дотацій та пільг.       Насправді вони являють собою (за визначен­ням ГАТТ/СОТ) "нечесну            конкуренцію", що завдає шкоди як субсидуючи державі, так і міжнародній торгівлі в цілому, оскільки спричиняють зайві (з точки зору економічної доцільності) зростання торгівлі. Експортні субсидії спричиняють зворотну реакцію, здійснювану за допомогою стягування про­текціоністського "компенсаційного мита". Останні (за згодою ГАТТ/СОТ) спрямовуються проти субсидованого експорту. Во­ни завдають збитків країні, що їх встановлює. Але в цілому для міжнародної торгівлі компенсаційні мита виграшні, оскільки нейтралізують експортні субсидії. Оптимальне поєднання експорт­них субсидій і компенсаційних мит залишає сукупний добробут у світі в цілому без змін. Однак платники податків країни, що суб­сидує експорт, приховано доплачують платникам податків імпонуючої країни. У сучасних умовах дедалі частіше спостерігається надання субсидій, більш обґрунтованих з економічної точки зору. Це суб­сидії, які призначені для подолання недосконалості ринку: набір послуг експортером у вигляді інформації, допомоги в організації торговельних виставок і встановлення контактів для ведення справ за кордоном тощо. Ліцензування       У багатьох країнах потенційні імпорте­ри та експортери повинні одержати дозвіл на торговельні операції від органів державної влади. Ця процедура називається торговельним ліцензуванням. Підвищуючи ціну ліцензій і обмежуючи їх кількість, можна добитися не лише обме­ження імпорту або експорту, й погіршення умов торгівлі у зв'язку з додатковими витратами, затримками в часі і невизначеністю, що зумовлюються цією процедурою. Схожими з вимогами спеціальних дозволів є також про­текціоністські інструменти, пов'язані з жорстким бюрократичним контролем або з так званими адміністративними рогатками у мит­них процедурах. Великі труднощі імпорту (в рамках нетарифних бар'єрів) створюють невиправдані стандарти якості товарів та їх безпеки.