25. Атомістична філософія Демокріта

Згідно з Демокрітом, існують два перпюпочатки речей: атоми і порожнеча (як неодмінна умова, руху атомів). Атоми Демокріт уявляє як неподільні часточки матерії; вони вічні і перебувають у постійному русі. Розвиваючи атомістичну теорію, Демокріт наблизився до механістичного світорозуміння. Джерело руху він убачав в самій матерії, а не в зовнішніх надприродних силах. Атоми відрізняються один від одного формою, величиною, положенням і порядком. Інші властивості, такі як звук, колір, смак тощо, атомам не притаманні. Із поєднань атомів виникають тіла, а роз'єднання атомів призводить до загибелі тіл.

Демокріт був послідовним матеріалістом. Душа також складається з атомів. Вона смертна і не може існувати без тіла. Демокріт виступав також проти віри в Бога

На думку філософа, існують два види пізнання: чуттєве і раціональне. Чуттєве пізнання є необхідною умовою мислення, але воно є обмеженим. Розум здатний пізнати основи всього - атоми і порожнечу.

Демокріт самоосліпив себе. Ціцерон цей факт пояснював так: "Демокріт сам позбавив себе зору, бо вважав, що роздуми та розмисли розуму під час спостерігання та обдумування природи будуть більш живими, коли звільняться від розваг, зору та перепон очей".

27.Філософія софістів

Софісти (мудрець) — давньогрецькі професійні вчителі мудрості середини 5 століття до н. е. Платні вчителі навчали красномовству та вмінню вести суперечки. Вчили захищати будь-яку думку, не цікавлячись чи є вона істинною. Їх увага приділялася проблемі суспільства, людини, пізнання. Стояли на позиціях агностицизму(філос..вчення, яке заперчує можливість пізнання об’єктивного світу, обмежуючи пізнання сферою явищ). Походив від релятивізму-все в світі відносне. Отже, агностицизм софістів обмежений гносеологічним релятивізмом, який доповнений релятивізмом моральним: немає об’єктивного добра і зла, що кому вигідно, те і благо. « Істина у кожного своя».Протаргор- «вчитель науки про чесноти». Автор «Велике слово», «про богів». Він вважає що будь-яка думка є істинною, оскільки про кожну річ можна висловити дві протилежні думки.

Горгій – розповсюдив релятивістську установку Протаргора на область моралі. Всі істини відносні, то уявлення про добро і зло, штучні і можуть бути поставлені під сумнів і перегляд. Він автор праць « Поломед», «Про природу, абе про неіснуюче».

28.Філософія Сократа.

«Я знаю що я нічого не знаю, а вони, нічого не знаючи, вважають що знають все». Він не залишив після себе праць, бо головним своїм завданням вбачав – навчити людей мислити за допомогою бесіди. Його учні: Платон, Ксенофонта.. Він вперше заговорив про моральну філософію(що у тебе поганого,і доброго в домі). Він досліджував поняття про те, що благо чесно і що неблагочесно, про хороше і погане, про справедливе і несправедливе, про державу та політичне мистецтво,про знання. На основі бесід він дійшов висновку «Істина об’єктивна, чи спільна для всіх людей, існує».(на відміну від софістів). Він вважав що філософ повинен прагнути не до множинності знання, а до справедливості та розсудливості(доброчесності).Найвищою мудрістю є розрізняти добро і зло. Благо-знання, зло-незнання. Парадокс: «Той, хто терпить несправедливість, щасливіший за того, хто її творить». Головна теза сократівського філософствування «Пізнай самого себе». Пошук «логосу» сократ переносить зі сфери світу, у сферу мислення. Розумовим початком у людині він назвав душу, яка визначає суть людини. Саме він ввів поняття "діалектика" (вміння вести бесіду, сперечатися).

Розкриваючи проблему людини, він порушував питання про такі характеристики, як "мужність", "розсудливість", "доброта", "краса Метод Сократа «маєвтика»(повивальне мистецтво) . Мета маєвтики — всебічне обговорення будь-якого предмету, визначення поняття; знаходження істини шляхом постановки питань, відповідаючи на які відповідач сам знаходить, істину. Демократію вважав аморальною. Сократ цінує 3 чесноти: помірність-помірна людина знає, як керувати пристрастями; хоробрість-хор.люд.знає як долати небезпеку; справедливість-спр.люд.знає, як дотримуватись людських і божих законів.Сократичні школи: мегарська, елідська, кіренайська,кінічна, найзначніша школа Платона.