16. Особливості викладання економічних дисциплін для різних вікових груп навчання (учні молодшого, середнього, старшого шкільного віку, студенти вищих навчальних закладів).

Методичні особливості викладання економічних дисциплін для школярів В сучасних школах, щоб навчити дитину думати, кращим засобом є гра, під час якої дитина привчається виконувати розумові операції і завдання. Для молодших школярів наслідування праці дорослих – це також цікава гра. Відтак стає можливим перехід до “розігрувння” конкретних життєвих ситуацій. Не варто забувати, проте, що діяльність, якій притаманна внутрішня мотивація , має завжди залишатися тільки грою, яка подобається гравцям і вільно вибрана ними. Всі “педагогічні” висновки з гри мають випливати ніби самі по собі, без примусу і нав’язливої дидактики. Дуже корисним є тематичне та ситуаційне навчання молодших школярів. Поняттям і формулюванням не слід навчати ізольовано, у відриві від реальності. Школяр повинен мати досвід дій з поняттями і категоріями. Крім того, треба навчати школярів умінню слухати і висловлювати свої думки. Викладачу треба користуватися простими і зрозумілими реченнями, намагатися усвідомити цілі самого школяра, менше критикувати, але привчати до самостійності і необхідності робити вибір. Вчителю необхідно поважати індивідуальність учнів, не підштовхувати, а вести дитину до конкретних реальних навчальних цілей. Викладач повинен керуватися такими принципами: - так організувати навчання, щоб учень діяв активно, залучався до процесу самостійного пошуку та “відкриття” нових знань, вирішував питання проблемного характеру;

- зробити навчальну працю цікавою, корисною та різноманітною;

- гранично чітко пояснити учню користь знання;

- якомога більше зв’язувати новий матеріал з уже засвоєним;

- зробити навчання важким, але підсильним;

- частіше перевіряти та оцінювати роботу школяра, збільшуючи мотивацію до праці;

- зробити яскравим, емоційним як навч матеріал, так і сам фон уроку.

Методичні особливості викладання економічних дисциплін для студентів ВНЗ.

Основна відмінність навчання у вузі від шкільного полягає в тому, що чим старша людина, тим більшою має бути в її освіті частка самопідготовки та самоосвіти, тим більше в її освіті має бути ступенів свободи (наприклад, самостійний вибір дисциплін для вивчення). Метою вузівського навчання можна вважати появу професійного світогляду. Центром навчального процесу є модель професійної діяльності, що визначає послідовність і зміст вивчення окремих дисциплін, рівень проф. знань та вмінь, яким треба опанувати майбутньому фахівцю. Аналіз існуючих у практиці роботи вузів форм активізації навчання дозволяє виділити серед них найбільш придатні для економічної підготовки фахівців. Це - логічне синтезування навчального матеріалу в формі конспектів-схем, проблемне викладання на лекціях, розбір виробничих ситуацій, навчальні ігри, творчі студентські ігри і т.д. Активізація форм і засобів навчання в вузі повинна працювати як цілеспрямована система управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Слід наближати навчальний процес до дослідницького це дає більшу зацікавленість і активність студентів. Педагогічні заклики до логічного мислення не здатні автоматично сформувати у студентів таке мислення, на це повинні бути спрямовані методика читання лекцій, методика проведення практичних і семінарських занять, форми навч. контролю та самостійна робота. Особливу увагу слід приділяти формуванню вміння вирішувати проблеми, використовуючи творчй підхід.

17. Характеристика системи інформаційно-методичного забезпечення процесу вивчення економіки.

Інформаційно-методичні матеріали та їх дидактичні функції

=Проведення занять вимагає забезпечення певних, досить специфічних умов навчання із використанням відповідних ресурсів. Такі умови можна розділити на кілька найважливіших груп: засоби навчання, у тому числі й інформаційно-методичне забезпечення процесу, приміщення та обладнання для проведення навчальних занять.

=Збірник інформаційно-методичних матеріалів (ІММ) – це сукупність джерел інформації, настанов та навчальної документації, що забезпечує оптимальні умови для активної пізнавальної діяльності студента.

=Саме інформаційно-методичні матеріали забезпечують основу для ефективного проведення навчання. Вони висвітлюють базові теоретичні положення, містять описи випадків та практичних ситуацій, є своєрідними віхами на шляху засвоєння інформації, надають статистичні дані, висвітлюють результати діяльності самих груп у ході занять.

У розробці інформаційно-методичних матеріалів можуть бути різні підходи. Як основні матеріали використовуються відомі, апробовані й науково обґрунтовані підручники й навчальні посібники. Вони є основою для розробки програми. Головним питанням, яке має вирішити викладач, - це узгодити вибір підручників та концептуальних теоретичних положень із баченням та розумінням стратегії закладу.

Збірник інформаційно-методичних матеріалів повинен виконувати такі дидактичні функції:

=Створювати мотиваційну основу навчання.

=Забезпечувати інформаційну базу навчання відповідно до програми дисципліни.

=Формувати нові й закріплювати наявні вміння і навички.

=Орієнтувати на проблемно-цілісне сприйняття змісту предмета.

= Розвивати навички систематичного контролю та корекції ходу і результатів навчання.

=Сприяти розвитку навичок розуміння та аналізу інформаційних джерел: розпізнавати поняття, наводити приклади, пояснювати зв’язки і залежності.