34. Крива Філіпса.

Залежність між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді наз кривою Філіпса. За кривою Філіпса рівень інфляції залежить від трьох чинників: очікуваної інфляції, циклічного безробіття, шокових змін пропозиції. Економісти кейнсіанської школи використовують Криву Філіпса, щоб пояснити зв'язок між інфляцією і безробіттям. Проста кейнсіанська модель показує що в економіці не може одночасно існувати і інфляція і безробіття, може бути або інфляція і немає безробіття, або навпаки. Сучасна ринкова с-ма є такою про яку можна говорити не як с-му де немає інфляції, а с-му де низькі темпи інфляції. Чим вищим є ступінь приросту сукупного попиту, тим вищою буде інфляція, що виникає на цій основі і тим вищим буде зростання реального продукту. Але якщо виробляти більше продукції то це означає що в економіці задіяна більша к-ть робочої сили. Таким чином при зростанні темпів сукупного попиту є інфляція, але немає зростання безробіття.

Р (%)

Т(%)

Р – середньорічний темп приросту цін;

Т – рівень безробіття.

Таким чином між інфляцією і безробіттям показана обернена залежність: високі темпи інфляції повинні супроводжуватись низьким рівнем безробіття і навпаки.

31. Роль держави у змішаних екон. Сис-х.

Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них. Характерними рисами змішаних систем є: 1. Приватна власність у її різноманітних формах. 2. Переплітання, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. 3. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Людина стає головною цінністю в такій системі. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, а з іншого боку, повинні проявлятись умови ринкового саморегулювання. У такому випадку держава не повинна втручатися в діяльність господарських структур. Для змішаних систем характерне поєднання саморегулювання і державного регулювання економіки. 4. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини. Об’єктивна необхідність свідомого регулювання цілого народного господарства стала фактом економічного життя всіх розвинутих країн з ринковим господарством. Досвід державного регулювання економіки, функції держави в забезпеченні соціальної та економічної стабільності в суспільстві, науково-технічного прогресу і т. ін. свідчать про те, що річ не просто у впливі на хід відтворення, що мало місце й раніше, а в новому явищі, коли свідомо і постійно регулюється все суспільне господарство. Принциповий висновок про необхідність такого регулювання був зроблений ще наприкінці минулого століття. Проте якщо взяти господарства розвинутих країн, то реальною практикою регулювання економічного життя країн воно стало в другій половині ХХ ст., незалежно від доктрин, проголошених прибічниками лібералізму або кейнсіанства. Але не можна не бачити й того, що це регулювання є регулюванням ринкової економіки, яка все ж залишається панівною формою господарювання. Це свідчить про те, що становлення соціального регулювання всієї економіки не означає витіснення і відмирання ринкової економіки. В регулюванні цілої економіки дедалі вагомішу роль поряд з державою відіграють як корпорації, так і міжнародні структури. З висловленого можна зробити висновок, що об’єктивна необхідність постійного і свідомого регулювання всього суспільного господарства на сьогодні фактично підтверджується економічною практикою і вже перетворилась у повсякденне явище економічного життя.