Розділ 2 кінофотофонодокументи у фондах центрального державного кінофотофоноархіву україни ім. Г. С. Пшеничного

Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного - одна з найбільших в Україні архівних установ, що зберігає аудіовізуальні документи.

Заснований у 1932 р. як Всеукраїнський центральний фотокіноархів у м. Києві. У довоєнний період розміщувався у 26-му корпусі Києво-Печерської лаври, де мав робочі кімнати, архівосховище фотодокументів і фотолабораторію.

Керується Наказом Державним комітетом Архівів України від 11.09.2007 №132 м. Київ – Додаток А та Інструкцією про порядок доступу до приміщень і на територію комплексних споруд центральних державних архівних установ у м. Києві відповідно наказу - Додаток Б.

За невеликий проміжок часу в архіві було зібрано потужний комплекс аудіовізуальних джерел, основну частину якого складали фотодокументи, що відтворювали історію України перших радянських десятиліть; проведено облік документів та їх наукове упорядкування, забезпечено доступ до них та організовано використання ретроспективної документної інформації.

З початком німецько-радянської війни діяльність архіву було призупинено. Весь документальний комплекс, що залишався у м. Києві, представники Оперативного штабу А. Розенберга у травні 1942 р. разом із фотокартотекою перевезли із Києво-Печерської лаври до сховища Оперативного штабу. Незадовго до визволення м. Києва радянськими військами, у вересні і жовтні 1943 р. документи архіву були вивезені нацистами до м. Ратібора (Польща). Внаслідок військових дій документальний комплекс архіву зазнав подальшого переміщення і розпорошення.

У грудні 1943 р. архів відновив свою діяльність як Центральний державний архів фонофотокінодокументів УРСР. Його директором було призначено Г. С. Пшеничного.

Одним із першочергових завдань, що постало перед архівістами, було відновлення джерельної бази архіву. В ході робіт із виявлення та збирання аудіовізуальних документів на постійне зберігання було прийнято "трофейну" кінохроніку, фотодокументи Антирелігійного музею, Київського театру опери та балету тощо.

Вагомим поповненням архівного зібрання стало повернення в Україну із міст Дрездена (1946 р.) і Відня (1947 р.) фотодокументів, вивезених нацистами в роки війні. У 1948 р. архів отримав від ЦДАКФФД СРСР (Москва) вихідні матеріали кіножурналу "Радянська Україна" виробництва Укркінохроніки за 1938–1941 рр. і документальні фільми "Жемчужина Карпат" (1940 р.), "На Дунае" (1940 р.); у 1956 р. - кіножурнали та фільми виробництва Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) і Всеукраїнської фабрики Союзкінохроніки за 1923–1936 рр.

За складних умов повоєнного часу архів розміщувався у приміщенні Центрального державного історичного архіву УРСР по вул. Володимирській, 22-а.

У 1953 р. архів став Центральним державним архівом кінофотофонодокументів УРСР (ЦДАКФФД УРСР). Розпочався новий етап його діяльності, пов’язаний, перш за все, з плановим комплектуванням аудіовізуальними документами.

Поступове накопичення цього виду документальних джерел вимагало вирішення проблеми організації забезпечення їх збереженості. У зв’язку з цим, довгий час залишалася актуальною потреба архіву у новому великому приміщенні.

Тільки у 1975 р. на території комплексу архівних споруд по вул. Солом’янській, 24 було введено в експлуатацію окрему триповерхову будівлю архіву, де розмістилася адміністрація, обладнано архівосховища аудіовізуальних документів, кіно-, фото - і звуколабораторії, читальний зал.

Упродовж десятиліть значна увага архівістів приділялася поліпшенню умов забезпечення збереженості аудіовізуальних документів, створенню та удосконаленню системи довідкового апарату до них, науково-дослідній та методичній роботі. Працівниками архіву було підготовлено низку довідників (анотованих каталогів кінодокументів), опубліковано добірки архівних документів та тематичні огляди.

Новий етап у розвитку архіву розпочався з відновленням державної незалежності України. З 1992 р. архів перейменований у Центральний державний кінофотофоноархів України (ЦДКФФА України). У грудні 1998 р. йому присвоєно ім’я колишнього директора архіву Г. С. Пшеничного, який упродовж 35 років очолював установу.

З 1998 р. архів комплектується новим видом документальних джерел - відеодокументами.

Зміни в соціально-економічному розвитку суспільства спонукали до всебічного аналізу набутого досвіду роботи та активного пошуку оптимальних шляхів подальшого розвитку архіву, одним із яких є використання комп’ютерних інформаційних технологій на всіх напрямках його діяльності.

На сьогодні в структурі архіву функціонують 13 відділів та секторів. Працює 77 працівників.

Архів є місцем проведення виставок документів, презентацій, кінофестивалей, творчих зустрічей.Архів знаходиться у підпорядкуванні Державного комітету архівів України, є методичним та координаційним центром архівних установ у роботі з аудіовізуальними документами.

За вагомий внесок у забезпечення розвитку архівної справи та плідну діяльність у формуванні, збереженні та використанні історико-культурного надбання українського народу колектив архіву нагороджено Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного є:

- здійснення державної реєстрації профільних архіву документів Національного архівного фонду, комплектування архіву кіновідеофотофонодокументами, їх облік і постійне зберігання та організація використання їхньої інформації;

- ведення науково-методичної роботи з питань роботи з кіновідеофото-фонодокументами, впровадження досягнень науки, техніки, передового досвіду в діяльність архіву;

- забезпечення дотримання законодавства України про Національний архівний фонд і архівні установи.

Фонд архіву складає:

• 12478 од. обл. кінодокументів, закаталогізовано 12471 од. обл., складено 290245 карток;

• 392486 од. обл. фотодокументів, закаталогізовано 392486 од.обл., складено 406920 карток;

• 51580 од. обл. фонодокументів, закаталогізовано 47644 од. обл., складено 115561 картка;

• 650 од. обл. відеодокументів, закаталогізовано 650 од. обл., складено 16895 карток.

Найбільш ранніми фотодокументами, що зберігаються в архіві, є контратипи портретів Т. Г. Шевченка, окремих подій оборони Севастополя під час Кримської війни 1853-1856 рр., альбом світлин з видами Києва другої половини ХІХ ст., негатив-оригінал на склі 1896 р. із зображенням будівництва доменної печі металургійного заводу товариства "Уніон" в Макіївці.

Серед фотодокументів архіву на особливу увагу заслуговують альбоми, що надійшли до архіву після Другої світової війни з Празького українського архіву і розповідають про початок розбудови української державності (1917-1920) та діяльність української еміграції за кордоном.

Найбільш ранніми кінодокументами архіву є фрагментарний кіносюжет про коронацію Миколи ІІ (1896), кінофільми "200-річний ювілей Полтавської битви" (1909), "Польоти авіатора Уточкіна в Кишиневі" (1911), "Похорони А. Н. Терещенка" (1912).

Історію України довоєнного періоду висвітлюють кінодокументи, серед яких фільми: "Документи епохи" (змонтований у 1928-1929 рр. на ВУФКУ), "Український рух"(1917), "Хроніка періоду білих" (1917), "Німці в Києві" (1918), "Голод в Україні" (1921-1922), перший звуковий фільм Дзиги Вертова "Симфонія Донбасу" (1930), кіножурнали "Хроніка ВУФКУ" (1923), "Кінотиждень "Маховика" (1925), "Кінотиждень ВУФКУ" (1927-1929), "Кіножурнал" (1929-1931), "Радянська Україна" (1938-1941).

Перші звукозаписи художніх творів на грамплатівках виробництва фірм "Zonophone Record" Ризької фабрики акціонерного товариства "Грамофон" та німецьких фірм "Стелла Рекордъ", "Бека Рекордъ", "Фаворитъ Рекордъ" датуються 1900-1914 р.

У кінофотофонодокументах широко представлена Друга світова війна. Про ці події розповідають 135 номерів кіножурналу "Радянська Україна", близько 40 фільмів та 100 кіносюжетів, понад 6 тис. од. зб. фотодокументів, близько 60 од. зб. фонодокументів.

Абсолютна більшість кінофотофонодокументів (близько 70 %) відтворює історію України за повоєнний період і до нашого часу.