Тема 7. Методи розрахунку зон ураження від техногенних вибухів і пожеж та противибуховий і протипожежний захист ог

1.Які надлишкові тиски у фронті ударної хвилі викликають у людини різні ступені контузії?:

Величина наддінікового тиску. кПа	Вили травм	Характер у раженім
>100	Украй важкі	Одержувані травми дуже часто прпяодап до смертельного результату
60- 100	Важкі	Сильна контузія всього організму ушкодження внутрішніх органів і мозку.важкі переломи кінцівок. Можливі ' смертельні випадки
40 - 60	Середньої важкое ті	Серйозні контузії, уілкодженпя органік слуху, кровотеча з носа й вух. сильні ' вивихи і переломи кікцівок
20 - 40	Легкі	Легка загальна кошучія організму.тимчасове ушкодження слуху, забиті місця і; вивихи кінцівок.

2. Атмосферний тиск в Україні за нормальних умов є:

Р₀ — атмосферний тиск (при розрахунках приймають 100 кПа). 760 мм рт ст (101 325 Па)

При вибуху газоповітряної суміші виділяють три зони (див. рис. 1. у Додатку):

1. Зона детонаційної хвилі з постійним значенням надлишкового тиску ΔР_І = 1700 кПа і радіусом

м, (13)

де m – маса газу, що вибухнув (т);

2. Зона дії продуктів вибуху з радіусом

м, (14)

надлишковий тиск в межах зони визначається згідно формули:

кПа, (15)

де r – відстань від епіцентру вибуху до даного об’єкту, що розташований у зоні. Надлишковий тиск у цій зоні змінюється в межах: від 1350 кПа до 300кПа.

3. Зона повітряної ударної хвилі (ПУХ). Значення надлишкового тиску у цій зоні визначається з наступних формул:

при Ψ ≤ 2 , кПа, (16)

при Ψ > 2 , кПа, (17)

де - допоміжний коефіцієнт (18)

4. Ширина протипожежного розриву між будівлями визначається за формулою:

найбільш доцільною забудовою промислового об'єкту є блочна забудова одноповерховими цехами з наявністю розривів між ними не менше:

L = H₁+H₂+(І5-20) м,

5. Критерієм стійкості ог від впливу ударної хвилі є:

При визначенні критеріїв вибухопожежної небезпеки як розрахунко­вий слід вибирати найбільш несприятливий варіант аварії або період нор­мальної роботи апаратів, при якому у вибуху бере участь найбільша кількість речовин чи матеріалів, які є найнебезпечнішими щодо наслідків такого ви­буху.

6. Стійкість цілого ог визначають з огляду на:

• розташування ОГ відносно джерела руйнівного (вражаючого) впливу: хімічно небезпечний об’єкт, об’єкт атомної енергетики, склади НХР, район, який загрожує катастрофічним затопленням, селевим потоком і ін.;

• підготовленість об’єкту (розробка плану заходів) на випадок аварії, катастрофи, стихійних лих, характерних для даного району;

• надійність захисту робітників і службовців;

• здатність інженерно-технічного комплексу протистояти в певній мірі діям сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час вражаючих факторів зброї масового ураження;

• надійність систем постачання об’єкту всім необхідним для виробництва продукції (сировиною, паливом, водою, газом, комплектуючими виробами і т.д.)

• стійкість і неперервність управління виробництвом, силами і засобами забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях;

• підготовленість об’єкту до ведення рятувальних та інших невідкладних робіт по відновленню пошкодженого виробництва.