59. Планування в діяльності інформаційного агентства

План – попередньо визначений порядок, послідовність здійснення певної програми, виконання роботи, проведення заходів тощо. Поняття „планування діяльності підприємства" має два значення.

Перше значення – економічне, з точки зору загальної теорії підприємства. Друге – контрольно-управлінське, яке визначає планування як одну з функцій керівництва підприємства, спроможність передбачити майбутнє підприємства та використати таке передбачення.

Планування сприяє більш раціональному розподілу ресурсів підприємства, посилює контроль на підприємстві.

Інф. агентства за формою власності бувають державними та приватними так і з частиною приватного капіталу. Слід зазначити, що фінансове забезпечення діяльності державних підприємств відбувається за рахунок власних та залучених, зокрема з Державного бюджету України, коштів, що потребує ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів, тому для державних підприємств функція планування є традиційною. В процесі планування мають чітко визначатися доходи та витрати, ринки, котрі потребуватимуть інформацію, організаційне та фінансове (зарплати) планування роботи штату, конкуренція, ризики, план маркетингу.

Ну якесь дурне питання, ну чесне слово. Може хтось його зрозумів інакше, то напишіть ше шось в групу, бо я не розумію.

60. Інтерактивність у роботі сучасного інформаційного агентства

Інтерактивність - здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь або з чим-небудь. У випадку з інфрм. агентствами – це діалог самого агентства з його читачами. Своєрідний обмін інформацією.

Інтернет – великий крок вперед для такої діяльності. Раніше, люди дзвонили по тел., чи писали листи, зараз можна просто написати коментар. Починаючи з 2000х років інтерактивність найбільше проявляється коментарями та відгуками читачів і мережі інтернет. Також влаштовуються конференції та безпосередні чати з читачами.

Оригінальною рисою онлайнових ЗМІ вважають інтерактивність.

Інтерактивність — це нова властивість електронних засобів комунікації, що характеризується зростанням контролю над комунікаційним процесом як з

боку комунікатора, так і з боку реципієнта (глядача). Прототипом інтерактивно-

го процесу є звичайна розмова між двома людьми. Кожен його учасник може

перебити іншого, змінити свою точку зору, висловити нову ідею. Це відрізняє

інтерактивні ЗМІ від традиційних, не інтерактивних, у яких спілкування йде

однобічно від комунікатора до масової аудиторії.

Як бачимо, Інтернет фактично виводить на новий рівень комунікативні

функції ЗМІ, даючи можливість оперативно реагувати на події не окремим осо-

бам, а численній кількості людей за допомогою коментарів до відео, світлин чи

публікацій, спілкування в тематичних форумах, онлайн-конференціях, віртуа-

льних гостьових книгах та ін.

Виділяють чотири основні конфігурації інтерактивності:

1) від одного — до одного (наприклад, можливість користувачеві напи-

сати по електронній пошті лист журналісту чи редактору);

2) від одного — до багатьох (наприклад, журналіст / редактор / модера-

тор розсилає електронний лист, використовуючи лист розсилки);

3) від багатьох — до одного (наприклад, коли користувачі мають мож-

ливість поставити питання конкретної персони: “задай питання президенту/ де-

путатові/ письменнику і т.п.”, інтерв’ю);

4) від багатьох до багатьох (наприклад, участь у форумі) .

Саме інтерактивність посприяла появі нової в журналістиці професії

модератора — тобто особи, котра редагує та “фільтрує” віртуальні коментарі

читачів та діалоги на форумах.

Як бачимо, прогрес у сфері комп’ютерних технологій посприяв значним

змінам у сфері журналістики. Відтепер творення новин — процес двосторонній,

у якому беруть участь як творці, так і споживачі інформаційного продукту.