4. Світовий ринок позичкових капіталів
Світовий ринок позичкового капіталу (СРПК ) – це сукупність попиту та пропозиції на позичковий капітал позичальників та кредиторів різних країн.
Головна мета СРПК – акумуляція і перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою посередників.
Структура СРПК: функціональна; інституціональна; географічна; валютна.
Схема функціональної структури СРПК:
Світовий грошовий ринок – це попит та пропозиція капіталу (у вигляді грошей), який функціонує як міжнародний купівельний та платіжний засіб.
Під грошовим ринком розуміється ринок короткострокових операцій (у межах від декількох годин і приблизно до року) переважно між банками та іншими кредитно-фінансовими інститутами.
Світовий грошовий ринок включає міжбанківський ринок.
Міжбанківський ринок – це сукупність відносин між банками з приводу надання короткострокових позик на суму не менше 1 млн. дол.. США. Міжбанківський ринок виконує функції:
ефективно перерозподіляє банківський капітал;
забезпечує раціональне використання сумарних ресурсів банків;
дає змогу знизити витрати та управляти валютним ризиком.
Світовий ринок капіталів – це попит та пропозиція капіталу для фінансування капіталовкладень; джерело довгострокових інвестиційних ресурсів.
Світовий ринок капіталів складаеться з світового кредитного ринку та з світового ринку цінних паперів.
Світовий кредитний ринок – це сукупність кредитних відносин, які функціонують у масштабах світового господарства, або попит та пропозиція кредитів у міжнародній сфері.
Світовий ринок цінних паперів – це попит та пропозиція цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів) на міжнародному рівні.
ІІ. Інституціональна структура світового ринку позичкового капіталу відображає відносини між професійними посередниками, позичальниками і кредиторами різних країн.
До професійних посередників належать: транснаціональні банки; фінансові компанії; фондові біржі; інші кредитно-фінансові установи.
До позичальників і кредиторів належать: офіційні інститути (центральні банки, державні установи, міністерства, міжнародні організації тощо); приватні фірми, банки, особи; страхові компанії; пенсійні фонди.
Головними позичальниками в сучасних умовах на світовому ринку капіталів є: ТНК; державні органи (національні банки); регіональні організації (ЄС, НАФТА).
ІІІ. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу відображає рух капіталів між країнами, групами країн, регіонами світу переважно через міжнародні фінансові центри.
Передумови формування міжнародних фінансових центрів:
високий рівень розвитку країни;
активна участь в міжнародних економічних відносинах;
високорозвинений національний ринок капіталів;
ліберальне (пільгове) валютне та податкове законодавство;
вигідне географічне розташування;
політична стабільність.
Основні міжнародні центри.
Нью-Йорк – реалізація цінних паперів.
Лондон – перше місце за обсягом валютних та кредитних операцій.
Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Люксембург – спеціалізуються на короткострокових та середньострокових кредитних операціях.
Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн – кредитні операції.
Латиноамериканський фінансовий центр (Панама, Багамські, Кайманові, Нідерландські та Антильські острови)–«офшор»(фі- нансові операції не підпадають під національне регулювання).
Офшорна компанія – компанія, створена у державі або окремому регіоні, який має особливе податкове законодавство стосовно компаній, що вилучають прибуток на їхній території.
IV. Валютна структура світового ринку позичкового капіталу складається з таких елементів: національні ринки; міжнародні ринки; європейські ринки.
Національний ринок валюти характеризується використанням національної валюти окремої країни.
Міжнародний ринок валюти – це сукупність національних ринків валюти, де використовуються національні валюти (ВКВ), міжнародні колективні валюти (СДР, ЕКЮ, євро).
Євроринок валюти являє собою грошові засоби у валютах, які функціонують як позичковий капітал поза країною їхнього походження.