2. Систематизація фізкультурних знань. Чинники, що впливають на формування фізкультурних знань.

Однією з вирішальних умов повноцінності фізичного утворення школярів є озброєння їхньою системою знань. Ця система характеризується, по-перше, обсягом (розмаїтістю) вхідного в неї теоретичного матеріалу, що розкриває усі види фізкультурної діяльності школярів; по-друге, складом видів знань (фактів, понять, термінів і т.д. ), що існують у відповідній науці. Обидва аспекти зв'язані єдиною цільовою спрямованістю на формування в школярів наукового представлення про фізичне виховання і здатність до ціннісної орієнтації в ньому.

Структурна організація навчального матеріалу виражається в угрупованні складових її навчальних тим по ознаці однорідної спрямованості їхнього змісту. На основі подібного угруповання виділяються дві групи навчальних тим, а в кожній з них - по трьох підгрупи.

Перша група поєднує теми, зміст яких па-правлено на забезпечення необхідного рівня загальноосвітньої культури школярів в області фізичного виховання: розуміння сутності, значення і можливостей фізичного виховання як органічної частини комуністичного виховання. Рівень відповідної освіченості визначається ступенем прояву, по-перше, елементів комуністичного і природничонаукового світогляду в оцінці досліджуваних явищ (мети і задачі фізичного виховання, знання рухового режиму як фактора забезпечення здорового способу життя і т.д. ); по-друге, позитивного відношення до власного фізичного удосконалювання; по-третє, учбово-пізнавальної і соціальної активності на заняттях і в суспільній роботі з фізичного виховання.

Перша з трьох підгруп, що входять у першу групу, поєднує соціально-політичні теми, що забезпечують ідеологічну спрямованість навчання. Наприклад, при викладі тим "Фізична культура і спорт - один із засобів всебічного розвитку особистості, підготовки до трудової і суспільної діяльності, військовій службі" (X клас) і "Фізична культура в соціалістичному суспільстві" (XІ клас) повинні бути розкриті: сутність фізичного виховання як суспільного явища; місце і функції фізичної культури в соціалістичному суспільстві і системі комуністичного виховання; сутність і значення партийно-правительных постанов про спрямованість і методах удосконалювання системи фізичного виховання підростаючого покоління відповідно до потреб суспільства на конкретному етапі його розвитку; соціально-політичне значення виступів радянських спортсменів на міжнародній арені.

Друга підгрупа поєднує теми, що формують представлення про елементи радянської системи фізичного виховання (основних принципах) (X клас), програмно-нормативній основі (ІІ й ІV класи), формах організації фізичного виховання школярів (V, X і XІ класи) і видах спорту, що знайшли відображення в змісті навчального предмета. Причому окремі теми, відсутні в тексті навчальної програми, визначаються учителем виходячи з конкретних освітньо-виховних задач. Наприклад, для формування інтересу до уроків необхідно роз'яснити в кожнім класі значення класно-визначеної системи занять як державної, обов'язкової для усіх форми організації фізичного виховання школярів. Сутність самодіяльних форм організації фізичного виховання (заходу в режимі дня, заняття в позаурочний час у школі і позашкільних установах, самостійні заняття будинку) роз'ясняється не тільки при викладі програмних тим (значення ранкової гімнастики (ІІ клас), правила виконання гімнастики до занять (V клас), особливості позаурочних занять (X клас), фізичне виховання в родині (XІ клас)), але й у рекомендаціях учителя по використанню пропонованих програмою різновидів занять (див. табл. 1). Тема "Комплекс ГТО", пропонована програмою лише в ІІ й ІV класах, повинна знайти своє продовження у всіх класах: у молодших - досить обмежитися роз'ясненням призначення і змісту норм конкретних вікових ступіней, у середніх - необхідно підвести учнів до усвідомлення норм комплексу як системи встановлених державою критеріїв оцінки відповідності рівня фізичної підготовленості школярів вимогам суспільства, а в старших - до усвідомлення комплексу як програмно-нормативної основи радянської системи фізичного виховання. Ознайомлення з видами спорту здійснюється в процесі вивчення практичних розділів програми (гімнастики, легкої атлетики і т.д. ), орієнтуючись на зміст яких учитель визначає теми теоретичного характеру.

Третя підгрупа представлена в програмі тематикою медико-біологічного характеру: значення занять фізичними вправами для фізичного розвитку і зміцнення здоров'я, реакції організму на різні фізичні навантаження, перша допомога при травмах на заняттях і т.п..

Друга група навчальних тим має іншу цільову спрямованість. Вона забезпечує спеціальну теоретичну підготовленість школярів по раціоналізації власної рухової діяльності, проведенню самостійних занять, участі в суспільній роботі.

Перша підгрупа навчальних тим другої групи поєднує теми, що стосуються техніки рухових дій і основ тактики змагань по видах вправ шкільної програми. Їхнє засвоєння позитивне позначається на динаміку формування рухових умінь, на ефективності використання засвоєного в навчальній і соревновательной практиці.

Другу підгрупу складають теми, що розкривають основи проведення самостійних занять: "Правила безпеки занять" (ІІ-І класи), "Самострахування при виконанні фізичних вправ" (VІІ клас), "Правила самостійного виконання вправ" (VІІІ й ІX класи), "Тренувальні навантаження і контроль за ними по частоті пульсу" (X клас) і т.п..

У третю підгрупу включаються теми инструкторско-методи-ческого характеру, що забезпечують готовність школярів до участі в суспільній фізкультурній роботі. Тема "Проведення позаурочних занять з дітьми молодшого шкільного віку" (X клас) передбачена шкільною програмою. Інші теми визначаються самим учителем виходячи з задач підготовки школярів до необхідних видів діяльності (вимоги до організації найпростіших форм масових фізкультурних заходів, правила змагань по видах вправ програми, практикуми у школі, основи методики суддівства й ін.).

У тему "Загальний і руховий режим школяра" доцільно ввести в різних класах у виді окремих підтем наступні повсякденні факти: приклади раціонального режиму різних контингентів людей; варіанти загального і рухового режиму для школярів конкретних класів; приклади використання в режимі дня різних форм занять фізичними вправами; наступні наукові факти: залежність працездатності від рухового режиму; вплив видів і дозування фізичних вправ на організм; наступні поняття і терміни: загальний і руховий режим, активний відпочинок, розумова і фізична працездатність, стомлення і перевтома, форми занять фізичними вправами; наступні методичні знання: принципи підбора і визначення послідовності вправ; правила регулювання навантаження з урахуванням задач, змісту, форм і місця занять у загальному режимі дня; вимоги до організації окремих занять і всього комплексу заходів; наступні оцінні знання: значення загального і рухового режиму, активного відпочинку для підтримки працездатності і попередження стомлення.