5.Економетрика, її принципи, метод і головні представники.

Економетрика — течія в економічній науці, яка своїм основним методом вважає функціонально-кількісний аналіз, вона є по суті різновидністю математичної школи.. Економетрика активно використовується для прогнозування економічних процесів як у масштабах економіки в цілому, так і на рівні окремих підприємств.

Термін «економетрика» складається з двох частин: «еконо» — від «економіка» і «метрика» — від «вимір» і вперше був вжитий польським економістом П.Чомпом (в 1910р.), а введений в економічну науку норвезьким економістом Р.Фрішером (в 1926р.), який проголосив, що він означає синтез економічної теорії, математики і статистики. Фріш один із перших розмежував сфери макро- і мікроекономічного аналізу, використав у своїй динамічній макроекономічній моделі циклу так званий принцип акселерації. Польський економіст О.Ланге визначає економетрику як науку, яка за допомогою математики і статистики намагається дати кількісну характеристику сформульованих економічною теорією схематичних закономірностей.

В 1930 році було створено Міжнародне економічне товариство, а його органом став журнал «Економетрика», який виходить кількома мовами світу.

6.В.Леонтьєв та його квадратні або шах матні таблиці, побудовані за принципом «затрати-випуск».

Своєрідною макромоделлю американської економіки є квадратні таблиці, так звані «шахматні», складені В.Леонтьєвим по методу «затрати-випуск». Складаючи таблиці Леонтьєв згрупував різні галузі американської економіки по категоріях (46 категорій для таблиць, складених для 1919 і 1929рр. і 42 категорії – для таблиці 1939р.). у цих таблицях по «горизонтальних» лініях розміщається випуск продукції (outputs) кожної категорії галузей, тобто вартість товарів і послуг, які вона поставляє решта категоріям. Так само і на «вертикальних» стовбцях розміщаються затрати (input) кожної категорії галузей, тобто вартість товарів і послуг, одержаних даною категорією галузей від решта категорій. На останній лінії дається сума затрат (inputs) для кожної з категорій, а останній стовбець (зліва направо) вписується сума випуску (output). «Оскільки кожна цифра по горизонтальній лінії, – відмічає Леонтьєв, – являється одночасно цифрою вертикального стовбця, оскільки продукція одного сектору виробництва складає в той же час затрати другого сектору виробництва».

При побудові своїх таблиць він брав за прототип «Економічні таблиці» Ф.Кене і схеми К.Маркса по відтворенню, поміщені в другому томі «Капіталу», але в них відсутній соціальний елемент.

Метод «затрати-випуск» знаменував собою програму емпіричних досліджень з метою заповнити теоретичні побудови реальним змістом. Починаючи з цього методу стала можливою числова розв’язка великих систем рівнянь, а сучасна електронно-обчислювальна машина здатна з феноменальною швидкістю розв’язати систему з 30 рівняннями і такою ж кількістю невідомих.

Шахматна таблиця є майже ідеальною, якщо розглядати економіку з точки зору статистики.

7.Історичні умови виникнення, метод і соціальний зміст кейнсіанства.

Вплив неокласицизму в 20-30рр. різко упав, тому що переживав кризу. Механізм вільної конкуренції не забезпечував подолання протиріч ринкового господарства. Сама практика показує необхідність втручання держави в господарське життя. В зв’язку з цим гостро стало питання про розробку нової теоретичної концепція, яка обґрунтувала б напрями і методи регулювання економіки з боку держави. За цих умов в 30рр. 20ст. виникає новий напрям в економічній теорії – “регульована економіка”, засновником якого був Джон Мейнард Кейнс.

В подальшому цей напрям і одержав назву кейнсіанство.

Кейнсіанство – напрям в економічній науці, що дає обґрунтування неможливості саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси.

Вчення Кейнса було своєрідною реакцією на неокласичну школу і маржиналізм, які панували в економічній науці раніше.

Кейнс визнав, що капіталізм з його принципами вільної конкуренції вичерпав свої можливості. Він чітко сформулював новий напрям економічної теорії – теорію державної регульованої економіки.

В докейнсіанській економічній теорії, зокрема, неокласицизмі переважав мікроекономічний підхід (аналіз економіки з точки зору окремих господарських одиниць). Умови процвітання окремого господарчого суб’єкта ототожнювалися з умовами зростання та процвітання країни в цілому. На відміну від цього кейнсіанство віддає перевагу загальноекономічним умовам відтворення.

Кейнс зробив спробу розглянути капіталістичне господарство в цілому, оперувати переважно агрегатними категоріями – споживання, нагромадження, заощадження, зайнятість, інвестиції – тобто величинами, які визначають рівень і темпи зростання національного доходу.

Аналізуючи ці народногосподарські величини він прагнув встановити причинно-наслідкові зв’язки, залежність та пропорції між ними, цим було покладено початок тому напряму в економічній науці, який називається макроекономічним (макроекономіка). Таким чином, теорія Кейнса та його послідовників – макроекономічна.

Сміт та неокласики, зокрема, Маршал, Пігу та Кларк досліджували економічні проблеми буржуазного суспільства з боку пропозиції ресурсів (їх рідкісності, цінності, найбільш ефективного поєднання для отримання максимальної продуктивності).

Основна ідея: пропозиція породжує свій власний попит.

Кейнс на І-ше місце висунув проблему ефективного попиту. На його думку сучасний рівень виробництва або національного доходу залежить від ефективного попиту, тобто платоспроможного попиту. А тому основна увага в кейнсіанстві приділяється проблемі реалізації тому, що на думку кейнсіанців неузгодження у сфері попиту – це основна перешкода для раціонального використання ресурсів, головна причина порушень процесу відтворення.

В цілому кейнсіанство спричинило суттєвий вплив як на економічну теорію і всю сучасну економічну науку в цілому, так і на економічну політику значної частини країн світу.

Виникнувши в 30рр. кейнсіанство займало провідні позиції в економічній теорії та політиці провідних країн світу та протязі 40рр.