3.3. Розвиток уяви і фантазії майбутнього педагога

Наступним етапом у вдосконаленні (опануванні засад) педагогічної технології й техніки за допомоги засобів театральної педагогіки є уява та фантазія. Ці елементи справляють істотний вплив на зазначене вище творче самопочуття педагога (стан "бойової готовності"). Тому уява та фантазія гранично важливі для такої багатобічної діяльності, як практична педагогіка. Сучасні психологічні та педагогічні дослідження не дають точного розмежування цих двох понять. Якщо ж скористаємося поняттями театральної педагогіки -

. Уява має дві головні властивості:

— відтворювати (відновлювати) образи, раніше пережиті в дійсності;

— комбінувати (схематизувати, типізувати) частини й усе пережите в різний час, поєднуючи ці образи в новій послідовності, групуючи їх як нове ціле.

Функції фантазії значно ширше й включають у себе компоненти, які входять в уяву. В театральній науці й практиці заведено вважати, що істотна відмінність між уявою та фантазією вкорінена в тому, що коли індивід фантазує, у нього "включається" підсвідомість, чого не відбувається у процесі уяви.

Практика роботи автора в драматичному театрі показує, що уявляти буває значно важче, ніж фантазувати, якщо використовувати згадані вище характеристики уяви та фантазії. Річ у тім, що у процесі уяви думка обмежена рамками замислу, пропонованих обставин і деякою обмеженістю операцій, наприклад аглютинація, гіперболізація та ін. Фантазувати можна безконечно, ніяк не співвідносячи вигадуване з дійсністю, у театрі — з роллю, у педагогічній діяльності — з уроком.

Режисер (актор), як і педагог, користується готовим літературним матеріалом, тобто рамки уяви вже задані драматургом або вченим. Отже, праця педагога та актора (режисера) є вторинною, позаяк їм необхідно втілити думки й почуття, закладені в творі літературі або у науковій праці. Тому особливе значення для професійної педагогічної діяльності здобуває уява як підґрунтя фантазії, яка, у свою чергу, є головним джерелом уяви. Якщо уявити процес перебігу уяви та фантазії з точки зору останніх психологічних досліджень, то, з нашого погляду, він відбуватиметься у такій послідовності (див. рисунок 4). Застережемо, що поділ на елементи та блоки здійснений нами умовно для навчальних цілей.

Засадовим стосовно будь-якої уяви чи фантазії завжди є мотив, взаємопов'язаний з творчою активністю. У момент появи мотиву — прояву творчої активності — аналізуються, коригуються й почасти синтезуються вихідні дані, які грунтуються на проблемі, або породжується проблема, яка, у свою чергу, формує завдання (задум). Цей перший блок процесу уяви та фантазії (мотив, творча активність, вихідні дані, проблема та завдання/задум) творить грунт для другого блоку, в якому задіяні мислення, пам'ять, воля, сприйняття, життєвий досвід, спостереження, уявлення, бачення. Ці елементи, "працюючи", як і попередні, одночасно, здійснюють такі функції уяви та фантазії: аглютинацію, наголошування, гіперболізацію, схематизацію, типізацію. Функції третього блоку реалізують відтворення або створюють витвір. Слід зазначити, що не всі функції є обов'язковими. Й за допомоги однієї або кількох функцій третього блоку можлива ідеальна мета. Разом з тим результат, що народжується на фунті розв'язання завдання (реалізації задуму), може й не відповідати ідеальній меті.