Лабораторний аналіз № 13.

Стічна вода підприємства містить іони міді. Cu²⁺.Ії очищають методом осадження (у вигляді Cu(OH)₂). Визначити кількість іонів міді Cu²⁺ йодометричним методом у пробах води взятих до та після очищення в г/л. Обчислить скільки гідроксиду міді Cu(OH)₂ утвориться при очищенні …… л стічної води.

СВ. підприємства містить іони міді. Визначення іонів міді проводять йодометричним методом, що ґрунтується на такій реакції:

або

Еквівалентна маса міді в цій реакції чисельно дорівнює її атомній масі (63,54).

Для аналізу відбираємо піпеткою 100 мл СВ. Аліквоту переносимо в конічну колбу для титрування, додаємо розчин КІ, який відміряють мірним пальчиком і відразу ж титрують йод, що виділився, розчином тіосульфату натрію. Взаємодія проходить за реакцією:

Наприкінці титрування, коли розчин буде забарвлений у блідо – жовтий колір, додають розчин крохмалю. Продовжують титрування до зникнення синього забарвлення. Титрування повторюємо 2 – 3 рази і визначаємо середній об’єм розчину тіосульфату натрію.

Наприклад:

V₁ = 22,03 мл; V₂ = 22,01 мл; V₃ = 22,05 мл; V _ср = 22,03 мл.

Далі розраховуємо грамовий вміст міді до осадження:

- нормальність тіосульфату натрію;

- об’єм розчину тіосульфату натрію, що пішов на титрування;

Е_Сu – еквівалентна маса цинку, 63,54.

Ми отримали грамовий вміст міді на 100 см³, а тепер перерахуємо на 1000 см³.

Нехай Х г - 100 см³

У г - 1000 см³

Х відоме, тому знайдемо У з цієї пропорції і отримаємо 0,69 г.

Ця концентрація перевищує допустимий вміст міді в СВ.: 0,69 > 0,1 г/см³.

Далі проводимо осадження міді. Так само проводимо аналіз СВ. після осадження:

0,69 х

63,54 г/моль 97,54 г/моль

Тоді г/моль;

г.

Отже, кількість гідроксиду міді, що утворюється при очищенні … л СВ. рівна … г.

10. Спалювання твердого, рідкого та газоподібного палива. Основні принципи та методи зниження оксидів сірки та оксидів азоту в викидах енергетичних об’єктів.

У котельних агрегатах застосовують шарове спалювання. Шарове спалювання твердого палива відбувається на колосниковій решітці, а повітря необхідне для горіння подається під решітку. Камерне спалювання палива відбувається у зваженому стані у потоці повітря (твердого у пиловидному стані).

Топочний пристрій характеризується тепловою потужністю, працею колосніковаї решітки, об’ємом топочної камери, кількістю теплоти, що виділяється за 1 годину.

Топочні пристрої підрозділяються на:

• ручні

• механічні

Для спалювання твердого палива також використовують топки з псевдожиженим шаром палива. На частинки палива діє потік повітря і газів, частинки рухаються – відбувається циркуляція в об’ємі. Швидкість повітря і газів, які виділяються не повинна перевищувати таку, при якій відбувається унос частинок палива із шару.

У більш крупних агрегатах більшої потужності паливо спочатку подрібнюється. Первинне повітря має меншу температуру, ніж вторинне, його потрібно менше. Паливо і повітря подають через горілки.

Для спалювання рідкого палива застосовують камерні топки. На стінках яких розміщені форсунки з механічним, повітряним, паровим або змішаним розпиленням палива.

Газоподібне паливо спалюють у камерних топках, застосовуючи горілки різних типів.

Зазвичай намагаються забезпечити спалювання 2-х видів палива – твердого і рідкого, рідкого і газоподібного, газоподібного і твердого. Тож горілки виконують таким чином, щоб установити їх мінімальну кількість, тобто роблять їх комбінованими для 2 – х чи 3 – х видів палива.

Основні методи зниження викидів сірки:

• Видалення сірки з нафтового палива – відбувається гідро очисткою. Водень взаємодіє із сіркоорганічними сполуками і утворюється сірководень, який потім уловлюється;

• Переробка палива на ТЕС: видалення сірки з твердого палива (гідрометричний метод), зв’язування сірки в киплячому шарі, видалення сірки з рідкого палива (адсорбцією);

• Очистка продуктів спалювання від сірки: за допомогою вапна, аміачно – циклічного методу, магнезитового методу.

Зниження викидів оксидів азоту:

• Рециркуляція димових газів у топочну камеру;

• Двухстадійне спалювання палива: у первинну зону горіння подається повітря менше, ніж теоретично необхідно для спалювання – неповне горіння палива, а у вторинну зону подається чисте повітря для повного догорання палива;

• Застосування горілочних пристроїв. Одним із таких є передкамерна горілка. В горілку проводиться газ і подається в камеру горіння через конічну насадку. Через щілини в торці подається 60 % необхідного для горіння повітря.