- •Розділ 1 теоретико-методологічні аспекти державно-правового режиму
- •1.1.Поняття та зміст державно-правового режиму
- •1.2.Типи державних режимів
- •Розділ 2 здійснення державної влади в умовах демократичного, авторитарного і тоталітарного режиму
- •2.1. Аналіз державного режиму: термінологія, класифікація та характеристика
- •2.2.Політичні і економічні аспекти здійснення державної влади в умовах демократичного, авторитарного і тоталітарного режимів
- •Розділ 3 проблеми розвитку державно-правового режиму в україні
- •Висновки і пропозиції
- •Список використаної літератури
Висновки і пропозиції
Таким чином, державний режим — це різновид політичного режиму, який має домінуюче місце в суспільстві. Державний режим — це сукупність чи система методів, за допомогою яких здійснюється державна влада в суспільстві. Він характеризується станом демократичних прав і свобод людини та інших суб'єктів суспільних відносин, відношенням державної влади до правових основ діяльності її органів.
Зміст державного режиму розкривається у взаємодії трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої, судової, а також через становище органу, який є центром прийняття рішень у державі. Оскільки судова влада безпосередньо не визначає характеру державного режиму, особливості державних режимів проявляються в структурі відносин між законодавчою і виконавчою владою. Існують державні режими з поділом законодавчої та виконавчої влади і режими, які характеризуються їх поєднанням. У разі суворого розподілу законодавчої та виконавчої влади — наявний президентський режим. Якщо розподіл влади є гнучким чи обидві гілки влади співпрацюють, то це — парламентський режим.
Державний режим характеризує:
а) можливість участі громадян в реалізації державно-влад- них повноважень, забезпечення реалізації прав і свобод людини та громадянина у процесі здійснення державно-владних повноважень органами державної влади;
б) співвідношення правових та не правових засобів здійснення державної влади;
в) відносини між владою і народом;
г) стан законності і правопорядку в державі.
Державний режим є найбільш нестійким елементом форми держави, обумовлюється формою державного устрою, державного правління, а також соціально-економічними та політичними умовами.
Залежно від наявності та розвитку інститутів демократії державний режим поділяють на демократичний та антидемократичний, усі інші розглядаються як їх модифікації. Найпоширенішою є класифікація, відповідно до якої всі режими поділяються на: демократичні, авторитарні, тоталітарні.
Більшість спеціалістів приходять до висновку, що демократія — це певна форма правління, заснована на дотриманні прав людини і свободи особи. Останнім часом демократію розглядають не тільки як владу більшості над меншістю, але і як гарантію прав меншості, прав опозиції. Демократія — це свобода і відповідальність усіх суб'єктів суспільних відносин за свою поведінку і діяльність.
Демократичний режим — це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.
Всі держави за формою політичного режиму можна поділити на дві групи: демократичні, авторитарні.
Авторитарний режим — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції. Авторитарний режим має такі різновиди: тоталітарний, фашистський, військово-диктаторський, расистський, автократичний, вождізм. Наприклад, в колишньому СРСР в 30—50-ті роки був яскраво виражений тоталітарний режим з ознаками вождізму.
Тоталітарний політичний режим має такі ознаки як жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади; відсутність легальної опозиції; наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології; нетерпимість до політичного інакомислення; примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань. Влада однієї легальної партії (при забороні діяльності всіх інших) не є обов'язковою ознакою тоталітаризму. В деяких країнах з такими режимами немає політичних партій, а в інших кілька легальних партій визнають провідну роль "партії-гегемона".
Особливості соціально-економічного, політичного розвитку країн світу визначають різноманітність державних режимів, які у чистому вигляді зустрічаються дуже рідко. Типовим, як правило, є поєднання ознак декількох видів режимів, наприклад, поліцейський, надзвичайний, охлократичний тощо.
В сучасному світі з'явились нові різновиди державного режиму, серед яких клептократія — влада крадіїв, що грабують своїх співвітчизників та за безцінь розпродують національні багатства, в умовах якої корупція державних чиновників та політиків стає одним з основних стрижнів життя суспільства; геростратократія — влада марнославних осіб, котрі готові приносити в жертву найвищі цінності вітчизни заради задоволення свого ненаситного прагнення до самоутвердження будь-якою ціною. Отже, процес зміни державних режимів не припиняється.