Література(основна та додаткова)

1) Глейтман Г. и др. Основы психологии. — Санк-Петербург: изд-во «Речь», 2001г.

2) Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навчальний посібник. — Київ: МАУП, 2000р.

3) Немов Р. С. Психология. — Москва: «Просвещение», 1995г.

4) Основы психологических знаний: Учебное пособие/ Автор-составитель Г. В. Щёкин. — Киев: МАУП, 1999г.

5) «Психолог» /pshycholog@lveresnya.com.ua\

.Зміст лекції

Мислення – це процес опосередкованого, предметного відображення (пізнання) загальних , суттєвих властивостей об’єктів та явищ дійсності, відображення взаємозв’язків та відношень, що існують між ними.

Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої індивід повинен знайти і застосувати нові для себе знання чи дії . Вона включає в себе невідоме (шукане ), пізнавальну потребу індивіда, його здібності та досвід.Однак з багатьох причин індивід, оцінюючи ситуацію як проблемну,часто не шукає виходу з неї .Він вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація перетворюється на задачу- мету , яка дається в певних умовах і в якої можна досягти за рахунок останніх. Інакше кажучи задача-це проблемна ситуація, прийнята індивідом. Тепер вона набуває вигляду відомого і невідомого, зв’язки між якими слід віднайти. Пошук таких зв’язків, тобто розв‘язування задачі і становить процес мислення.

Порівняно з відчуттями і сприйманнями це значно повніший образ свіеу, який несе в собі ступінь проникнення індивіда в сутність явища дійсності з’ясування їх неявних властивостей. Усвоїх розвинених формах це раціональна пізнавальна діяльність, шляхом людина здобуває нові абстраговані від чуттєвих даних, знання ,будує узагальнений образ світу, створює власну філософію, з рештою, здійснює акти творчості. Закономірності розвитку мислення, і психіки в цілому, висвітлює аналіз його філо-історіо- та онтогенезу. Протягом філогенезу, воно надбудовується над стадіями елементарної сенсорної та перцептивної психіки і виконує функції інтелекту. На початкових етапах історіогенезу цей процес має вигляд первісного (міфологічного)мислення й слугує засобом пояснення життя людини. Він виникає під час практичних дій, за допомогою яких, людина реалізує стосунки з природою, започатковує шлях, яким людина прямує від чуттєвого до теоретичного пізнання дійсності .В онтогенезі мислення формується івидозмінюється в міру ускладнення життєвих зв’язків дитини зі світом.

Ще мислення є здатністю людини відображати об’єктивну дійсність у поняттях та судженнях. Процес мислення характеризується такими особливостями .

1. Процес мислення становить складну єдність. Мислення не пов’язане з мовою,але виражене в мові .

Незважаючи на те, що в онтогенезі відношення мислення і мовлення своєрідні і мінливі, неможливо вивчати процес мислення в дитини поза аналізом розвитку її мовлення .

2. Мислення дорослої людини має узагальнений характер. Про що б людина не думала, над розв’язанням якої б конкретної задачі не працювала, вона завжди думає за допомогою мови, отже, узагальнено.

І.П. Павлов визначаючи слово, як особливий сигнал дійсності, як специфічний подразник, що має узагальнений характер, розкриває і його відношення до мислення,

Він писав про те, що мовні сигнали “є абстрагування від дійсності і припускають узагальнення, що й становить наше зайве спеціально людське, вище мислення, яке створює спочатку загальнолюдський емпіризм, а нарешті й науку-знаряддя вищого орієнтування людини в навколишньому світі і в собі самій.

Зв’язки між предметами і явищами відображаються звичайно у мовних формах, хоч деякі зв’зки, наприклад просторові і часові, людина може сприймати й безпосередньо.

3. Для мислення характерна проблемність, тобто пошук зв’язків у кожному конкретному випадку, у кожному явищі, яке є об’єктом пізнання. Цей пошук розпочинається звичайно у відповідь на словесний сигнал. Таким сигналом є запитання, з якого розпочинається процес мислення У запитанні формулюється завдання мислення. При цьому кожне запитання символізує цілком визначений тип зв’язку, розкриття якого в певномуконкретному явищі і становить завдання, що постало перед людиною. Запитання: ” Чий м’яч покотився?”-потребує встановити зв’язок лише однієї категорїї відношень належності. Запитання: ” Куди м’яч покотився?”- сигналізує також лише один тип зв’язку- напрям, місце Запитання:” Чому м’яч покотився? - зумовлює пошуки причинних зв’язків.

Запитання- одна з найбільш доказових форм єдності мислення і мови. Запитання є сигнал, і він спричиняє відповідь- специфічну для людини орієнтувальну реакцію, пошукову розумову діяльність.

Мислення- це розв’язання певноъ задачі, сформцульованої в запитанні. Пошук відповіді на поставлене запитання надє процесу мислення спрямованого, організованого характеру.

4. мислення- стрижень будь-якої розумової діяльностілюдини.Цим розумовий процес навіть дворічної дитини, яка засвоює мову, якісно відрізняється від примітивних форм аналізу і синтезу, доступних вищим тваринам.Пошукшляхів розв’язаннятвариниздійснюють методами безладних спроб і помилок, спрямованих на досягнення “приманки”, але не на націленість. Сформульована взапитанніпотреба пізнати, зрозуміти має в людини усвідомлений характер.Мисляча людина знає, що вона не знає і що хоче взнати. Вона знає, що вона знайшла,розв’язавши поставлену задачу.

Оформлення задачі в запитанні є першим етапом розумового процесу, бо перш ніж розв’язувати задачу, треба розкрити категорію, в межах якої лежать шукані зв’язки. Знайдений розв’язок задачі- це розуміння, тобто встановлення нових знань, яких набула людина. Звичайно,не тільки діти, а й дорослі і не завжди відразузнаходять правильний розв’язок поставленої задачі.

Розумова діяльність людей здійснюється за допомогою операцій мислення: порівняння, аналізу та синтезу, абстракції, узагальнення та конкретизації.

Порівняння-це співставлення предметів і явищ з метою знайти схожість і різницю між ними.

Аналіз - це уявне розчленування предмета або явища на складові, виділення в ньому окремих частин, ознак і властивостей.

Синтез - це уявне з'єднання окремих елементів, частин і ознак в єдине ціле. Аналіз і синтез нерозривно пов'язані один з одним в процесі пізнання: аналізуємо ми завжди те, що синтезовано, а синтезуємо те, що аналітично розчленовано.

Абстракція - це уявне виділення суттєвих властивостей і ознак предметів або явищ при одночасному відвертанні від несуттєвих ознак і властивостей.

Узагальнення - це уявне об'єднання предметів і явищ в групи за тими загальними і суттєвими ознаками, які виділяються в процесі абстрагування.

Конкретизація - це уявний перехід від загального до одиночного, яке відповідає цьому загальному.

Операції мислення звичайно не виступають "в чистому вигляді". Розв'язуючи поставлену задачу, людина використовує той чи інший "набір операцій".

Фахівець торгівлі, підприємець, комерсант має досконало володіти всіма операціями мислення, оцінюючи якість товарів, заключаючи угоди на їх поставку, домовляючись з виробниками про ціну на товар, строки поставки, спілкуючись з різними за характерами , темпераментами діловими партнерами.

Існують слідуючи типи мислення (в залежності від того, які задачі за змістом і значенням доводиться вирішувати людині).

1. наочно - діюче - це найпростіший тип мислення, відображення зв'язків і відношень предметів і явищ, які безпосередньо включені в практичну діяльність людини (водій встановлює поломку при раптовій зупинці двигуна, і засобом вирішення цієї задачі є практична дія);

2. наочно - образне - це більш складний і гнучкий тип мислення, більш узагальнений, який розкладається на певні образи і активізація якого забезпечує глибину засвоєння навчальної програми (наочні посібники у вигляді схем, діаграм, малюнків, фотографій, які можуть мати досить яскраві кольори і спиратися на життєвий досвід того, хто навчається);

3. абстрактно -логічне - це тип мислення, в якому відображення предметів і явищ оточуючого середовища здійснюється за допомогою понять ("сила", "якість", "добро", "істина" і т.п.) і успіх якого залежить від того, наскільки людина вміло контролює і направляє свої процеси мислення, узгоджуючи їх в своїй практиці з пізнанням дійсності. В реальній дійсності всі три види мислення взаємопов'язані і взаємодоповнюють один одного, хоча це не виключає індивідуальних особливостей мислення, тобто більшого розвитку того чи іншого типу - це залежить від особливостей особистого досвіду, розвитку мови, уяви, рівня володіння операціями мислення.

Процес мислення передбачає три основні форми: поняття; судження; умовивід.

Поняття - це відображення загальних, істотних властивостей та ознак досліджуваного предмета чи явища. Наприклад: "одяг", "взуття", "їдальня", оскільки кожний знає, що йдеться про підприємства торгівлі чи харчування, а не про вокзал або стадіон.

Судження - це встановлення зв'язку між предметами чи явищами або їх ознаками.

Судження можуть бути істинними і хибними. Є судження загальновідомі кожному, з якими усі згодні . Наприклад: "Не все те золото, що блищить" або "Спостережливість - важлива професійна риса продавця".

Проте судження залежить від індивідуальних рис людини, від її вихованості, від оточення, в якому вона живе.

Умовивід - це форма мислення, коли з одного чи кількох суджень. виводять нове. Умовивід може бути дедуктивним , якщо висновок іде від загального до окремого випадку, або індуктивним, якщо з кількох окремих випадків робиться загальний висновок.

Мислення - це дуже складна і багатостороння психічна діяльність. Його характеристика не може бути простою і однозначною.

Існують індивідуальні особливості мислення людини, які обумовлюють властивості її розуму. Найбільш суттєвими з них є:

Самостійність мислення характеризується умінням людини висувати нові завдання і знаходити потрібні рішення і відповіді, не звертаючись часто за допомогою до інших людей.

Цікавість і допитливість. Перша властивість означає бажання більше знати про все, друга - бажання знати докладніше, досконало.

Глибина розуму визначається умінням бачити сутність явища, предмета, передбачити хід події.

Гнучкість розуму виявляється в умінні орієнтуватись у нових обставинах, знайти саме те рішення , яке необхідно цієї миті.

Критичність розуму визначається умінням поставити під сумнів узагальнення, своєчасно відмовитись від невірного рішення, визначити і визнати свої помилки.

Логічність розуму полягає в умінні мислити послідовно.

Усі перелічені властивості розумової діяльності мають постійно застосовуватись у праці. На їхній основі формуються такі професійні якості як ініціативність, кмітливість, винахідливість - саме ці якості є запорукою успіху підприємця, ділової людини в умовах формування ринкових відносин.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке мислення?

2. Яка головна умова мислення?

3. Які існуюь операції мислення

4. Види мислення

Викладач Шпичко І.О.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно - економічний університет

Хмельницький торговельно - економічний коледж

Спеціальність Фінанси і кредит

Дисципліна Психологія

Лекція № 4

Поняття про уяву.

План:

1. Природа уяви.

2. Феноменологія уяви.

3. Процес уяви

Ключові терміни та поняття: Уява, фантазія, мрія, творча уява, репродуктивна уява, мимовільна, довільна уява