2. Теорії інфляції. Фіскальні та грошові аспекти інфляції

Умовно виділяють дві групи концепцій інфляції: неекономічні та економічні. В свою чергу економічні теорії поділяються на немонетарні та монетарні.

Неекономічні концепції причини інфляції вбачають у природних або політичних подіях. Прихильники цих концепцій надають великого значення різним стихійним лихам – тривалим неврожаям сільськогосподарської продукції, техногенним аваріям, епідеміям. Якщо аграрний сектор займає значну частку в структурі економіки, то неврожай призведе до відчутного зростання цін спочатку на продовольчі товари, а в кінцевому результаті – до підвищення загального рівня цін. До неекономічних відносяться також версії, за якими в основі інфляції лежать політичні чинники, такі як мілітаризація економіки.

Економічні немонетарні концепції пов’язують першопричини інфляції з економічними процесами, які або не викликані зростанням грошової маси, або зростання грошової маси є лише умовою розгортання даних процесів (збурення у попиті, нерівномірність розвитку окремих галузей, монополізація виробництва, соціальна політика держави та ін.).

Монетарна концепція пов’язує інфляцію передусім з політикою центрального банку, який контролює пропонування грошей, а відтак, згідно з рівнянням обміну, повністю контролює і рівень інфляції: . Інфляція виникає, коли темп приросту грошей і швидкості їх обігу більший, ніж темп приросту реального доходу . Якщо , то інфляція спостерігатиметься за умови, що . Якщо центральний банк зберігає пропонування грошей незмінним або збільшує його у відповідності з монетарним правилом, то рівень цін буде стабільним.

Часто інфляція стає наслідком тривалого і великого фіскального дефіциту, який монетизується центральним банком країни. Кожен рівень дефіциту призводить до конкретного темпу інфляції.

У відкритій економіці за діючого паритету купівельної спроможності темп інфляції буде дорівнювати темпу знецінення валюти.

Інфляція знижує реальну вартість грошових залишків і обкладає населення інфляційним податком.

Інфляційний податок – це особливий вид податку, який сплачується автоматично, коли домогосподарства витрачають все більше грошей на придбання того самого набору товарів.

Способом збору інфляційного податку є друкування грошей. Воно дає уряду додатковий доход, який називається сеньйоражем.

3. Соціально-економічні наслідки інфляції.

Вчені вказують на існування різних видів втрат від інфляції.

• Більшість людей вважають, що інфляція веде до зниження купівельної спроможності грошей, викликає зниження рівня життя. Дійсно, покупці платять більше. Але оскільки доходи більшості людей отримуються за рахунок продажу ними різних послуг (наприклад, праці), зростання доходів йде паралельно зі зростанням цін. Таким чином, інфляція сама собі не знижує купівельну спроможність доходів населення. Хибне уявлення з’являється від того, що люди не усвідомлюють принципу нейтральності грошей. Якщо зростання доходів відбувається тими ж темпами, що і зростання цін, то реальні доходи не змінюються.

• Ефект “стоптаних черевиків” – інфляція представляє собою різновид податку на власників грошей. Податки як такі не призводять до додаткових витрат суспільства, вони лише перерозподіляють доходи від домогосподарств до держави. Але люди часто хочуть уникнути податків. Так само із інфляцією: люди прагнуть мінімізувати свої втрати, через це тримають більше грошей на депозитах, які дають процент. Відповідно їм доводиться частіше знімати гроші із свого банківського рахунку. Регулярні відвідування до банку (поклали – зняли) сприяють швидкому зношуванню взуття, саме тому так називають витрати, пов’язані з втратою часу на відвідування банків та іншими незручностями.

• Витрати “меню” – більшість фірм змінюють свої ціни не часто – приблизно 1 раз на рік, тому що це вимагає додаткових витрат, які називають витрати “меню” з “ресторанної практики” – треба друкувати прейскуранти, каталоги, розсилати їх дилерам і покупцям, і т.п. Інфляція змушує фірми йти на ці витрати “меню”, коли треба міняти ціни чи не щодня.

• Зміна відносних цін і нераціональне розміщення ресурсів – розподіл обмежених ресурсів в ринковій економіці відбувається у відповідності із відносними цінами. Споживачі порівнюють ціни з якістю товарів. А споживчий вибір визначає розподіл ресурсів серед фірм і галузей. Якщо інфляція змінює відносні ціни, то інформація спотворюється, тоді їх рішення не сприяють найкращому розподілу ресурсів.

• Спотворення, викликані інфляційним податком – інфляція спотворює деякі податки, наприклад, фактично посилює податки на доходи, які приносять заощадження. Подоходний податок знімається з доходу, обчисленого по мінімальній ставці проценту, а ця ставка в значній мірі є компенсацією від втрат інфляції. Реальна ставка не змінюється, але номінальна зазнає впливу інфляції.

Першим дослідив цей зв’язок І.Фішер, тому залежність зміни номінальної ставки проценту від темпів інфляції називають ефектом Фішера: зміна номінальної ставки в залежності від темпів інфляції відбувається у співвідношенні один до одного. У відповідності з ефектом Фішера і зміною податку привабливість заощаджень для населення знижується. Але заощадження – основні інвестиційні ресурси, тому інфляція обмежує швидкість довгострокового економічного зростання.

• Ще один наслідок інфляції – зміна міри вартості грошей – веде до невірної оцінки доходів фірм бухгалтерами. Інфляція не дає можливості інвесторам правильно оцінити найбільш прибуткові компанії, що утруднює роботу фінансових ринків – куди спрямувати інвестиції. Інфляція, таким чином, породжує помилки.

• Особливий вид витрат несподіваної інфляції – довільний перерозподіл багатства. Несподівані стрибки цін можуть перерозподілити багатство від кредитора до позичальника, тому що позичальник повертає борг знеціненою валютою. Особливо це буває при гіперінфляції. Непередбачена інфляція шкодить кредиторам, групам з фіксованими доходами, власникам заощаджень.

Всі зміни від інфляції не завжди піддаються прямому виміру. Якщо темпи інфляції не більше 10%, то думки вчених про вплив інфляції розходяться. Більшість вважають, що вона негативно впливає на стан виробництва і зайнятості. Гіперінфляція може підірвати фінансову систему, руйнує виробництво.