- •9.Проблеми розподілу влади: сутність та суспільна роль.
- •Консерватизм та неоконсерватизм як доктрини збереження традицій.
- •11.Конституція України про структуру державних органів влади.
- •12.Політичні погляди в.Липинського.
- •Основні ідеї Конституції Пилипа Орлика та її значення.
- •18 Форми державного устрою. Державний устрій України.
- •Гуманізм політичних поглядів мислителів епохи Просвітництва.
- •Політичні партії: походження, сутність, функції.
- •Політичні погляди м. С. Грушевського та їх втілення в універсалах Центральної Ради
- •Політична та соціальна програма Кирило-Мефодіївського братства.
- •Соціальна політика: суть, зміст на сучасному етапі розвитку України. (получилось трохи великим, кожний хай для себе виділить саме основне)
- •Демократичне народництво м.Костомарова
- •31. Політичні погляди мислителів Київської Русі.
- •32. Поняття еліти: сутність та типологія.
- •33.Політична свідомість: поняття, сутність, типи, функції.
- •Основні принципи сучасної зовнішньої політики України
- •Лібералізм та неолібералізм, як політичні течії
- •Поняття лідерства: сутність та типологія
- •Основні ідеї радикалізму.
- •Структура політичної свідомості.
- •Етнонаціональні відносини і національна політика.
- •40. Права людини: поняття, сутність, структура.
- •41. Політична культура: сутність, структура, типологія, функції.
- •42. Виборчі права громадян та виборчі елементи.
- •Мажоритарна система
- •Пропорційна система
- •Змішана система
- •Теорія та історія міжнародної політики,її місце в житті суспільства.
- •Судова влада, структура та функції.
- •Вплив міжнародних організацій та громадських рухів на досягнення консенсусу в розвитку міжнародної спільності
- •Соціально-етнічні спільноти, народ, етнос, нація, історична спільнота як суб’єкт політики.
- •49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.
- •50. Основні тенденції розвитку міжнародних політичних відносин на рубежі двох століть
- •51.Правий та лівий екстремізм: сучасна ідеологія і політика.
Основні ідеї радикалізму.
Радикалізм (англ. radicalism) — духова настанова, спосіб мислення, а наслідком його також дія, що послідовно і прямолінійно йде до наміченої мети, відкидаючи будь-який компроміс. Радикалізм виявляється у різних ділянках: філософії, етиці, релігії, як напрям, який повністю не погоджується з панівними поглядами (для прикладу — атеїзм, матеріалізм).
У політичній ділянці радикалізм це, вцілому, кожний напрям, який змагається за ґрунтовні зміни тих чи тих державних або суспільних стосунків, як правило, вважаючи рішучі й крайні засоби за кінцеві. Звичайно радикальними вважаються крайні «ліві» течії, але радикалізм існує також серед «правих» течій, так що є Радикалізм комуністичний, але також націоналістичний, клерикальний тощо. Значення слова Радикалізм впродовж історії часто змінювалося.
Назва радикалізм виникла вперше в Англії й Франції після великої французької революції. У 19 ст. його вважали в Європі ідентичним з крайнім лібералізмом, інколи демократизмом або соціалізмом. В усіх країнах тоді почали творитися радикальні партії. Найвідомішою з-поміж них була французька радикальна партія (Жорж Клемансо), що поєднувала республіканство, лаїцизм, націоналізм і соціал-реформізм.
Виділяють радикалізм політичний і радикалізм релігійний.
Структура політичної свідомості.
Аналіз структури політичної свідомості дає змогу виділити її складові і з´ясувати механізм формування їх. Дослідники звертають увагу на складність структури політичної свідомості, багатоманітність складових елементів і багатоваріантність їхніх функціональних зв´язків. Традиційно структурування політичної свідомості здійснювалося за такими складниками: - Політична психологія (емпірична й буденна політична свідомість) і політична ідеологія (теоретична й наукова політична свідомість). - Політична самосвідомість, політичні знання й оцінки суб´єктом політичної діяльності потреб та інтересів різних суспільних груп. - Спеціалізована свідомість (передусім партій) і масова політична свідомість, політична свідомість окремих верств і груп суспільства. У політичному енциклопедичному словнику пропонується трохи інший підхід. Згідно з функціональним принципом тут виділяються такі аспекти: - Політико-психологічний (почуття, настрій, наміри, мотиви, установки, переконання, воля та ін.). - Політико-ідеологічний (цінності, ідеали, ідеї, доктрини, концепції, погляди й теорії). - Політико-дійовий (свідомість консервативна, ліберальна, реформістська, радикальна та ін.). Різноманітність підходів до структурування політичної свідомості є свідченням складності самого феномену політичної свідомості, прагненням знайти найвідповіднішу модель, яка б відтворювала реальний стан політичної свідомості. Оскільки політична свідомість формується і функціонує в процесі життєдіяльності суспільства, його політичних інститутів і суб´єктів політики, вона тісно пов´язана з реальними потребами й інтересами громадян, а тому досить динамічна, залежна від впливу різних чинників — як позитивних, так і негативних.