Типи арматури трубопроводів та ущільнювальні пристрої
Сполучні частини служать для з'єднання рідинногазопровідних труб із застосуванням ущільнювача в системах опалення, водопроводу, газопроводу й інших систем.
Арматурою трубопроводів називають різні пристрої, у яких здійснюється зміна площі проходу, а також напрямок середовища, що рухається в трубопроводі, (рідини, газу, пари).
Зміна площі проходу досягається переміщенням у корпусі арматури затвора, що перекриває прохід. У залежності від характеру руху затвора розрізняють наступні основні типи арматури;
1) вентиль-затвор переміщається уздовж осі корпуса;
у вентилях затвор називається золотником;
2) засувка-затвор перемішається перпендикулярно до осі проходу; у клинових засувках затвор називається клином чи диском (конусність звичайно 1:20);
3) крани-затвори повертаються навколо своєї осі, сковзаючи по ущільнювальній поверхні конуса, звичайно конічної (конусність 1:7); у кранах затвор називається пробкою.
У різних механізмах (насосах, циліндрах парових і повітряних і т.д.) і арматурі трубопроводів (засувках, вентилях, кранах), де робоча рідина (вода, олія), чи пара повітря можуть просочуватися через зазори рухливих і нерухомих деталей, застосовуються спеціальні пристосування, називані чепцевими ущільнювачами.
Типовий ущільнювальний пристрій складається з порожнини в корпусі, заповнюваної ущільнювальними кільцями круглого чи прямокутного перетину, і втулки. Втулка переміщується вниз звичайно накидною гайкою, при цьому кільця набивання ущільнюються і створюють непроникність з'єднання (герметичність). При кресленні такого пристрою, застосовується, як правило, умовність, по якій натискну втулку зображують у крайньому висунутому (вихідному) положенні.
Набивання в розрізах показують умовно й у розрізі воно штрихується як неметалічний матеріал (за ГОСТ 2.306-68).
Приклад ущільнювального пристрою показаний на (Рис.12). У корпус 4 укладається набивання 3, що переміщується через натискну втулку 2 накидною гайкою 1. Інший конструктивний різновид цього виду ущільнення показаний на (Рис.13), де ущільнення набивання 2 у корпусі 3 здійснюється гайкою 1.
На (Рис.14) зображена конструкція чепцевого ущільнення з кріпленням натискною втулкою 1, що стискає чепцеве набивання 4, шпильками 2 ( варіант 1) чи закладними болтами 5 (варіант 2) до корпуса 3.
Рис. 12 Використання
накидної гайки
Рис. 13 Використання
гайки - втулки
Рис.
14 Використання шпильок та закладних
болтів
Характерною рисою цього виду ущільнення є те, що матеріал згодом утрачає пружні властивості, тому ущільнення періодично регулюється підтягуванням натискної втулки.
Кріплення золотника на шпинделі, маховики та простановка розмірів на складальних кресленнях.
Наступне важлива обставина при виконанні складального креслення - правильне креслення різних клапанних пристроїв, золотників, кріплень золотників зі шпинделем.
При виконанні складального креслення вентиля з'єднання золотника зі шпинделем можна здійснити декількома варіантами.
На (рис.) показані два варіанти кріплення золотника і шпинделя при умовному проході в корпусі вентиля до 55 мм. По першому варіанті золотник 3 кріпиться на шпинделі 1 за допомогою скоби 2, а по другому (Рис.15) - за допомогою спеціального дротового кільця 2.
Рис. 15 Кріплення
скобою та дротом.
Третій варіант з'єднання шпинделя 1 із золотником 2 (Рис.16) виконують за допомогою спеціальної технологічної обробки - розвальцьовування. Сутність її полягає в обтисненні під тиском роликами країв циліндричної частини золотника 2 по контурі конусної голівки шпинделя 1.
Рис.
16 Розвальцювання закрайок клапана
Рис.
17 Розвальцювання закрайок штока
На (Рис.17) зображене кріплення розвальцьовуванням клапана в штоку для крана високого тиску.
Способи кріплення маховиків на шпинделі показані на (Рис.18).
Рис. 18 Кріплення
маховика.
Типи і розміри чавунних маховиків для трубопровідної арматури регламентує ГОСТ 5260-75, що встановлює наступні типи маховиків:
тип 1 - плоский із хвилястим ободом;
тип 2 - плоский маховик із круглим ободом;
тип 3— увігнутий маховик із хвилястим ободом.
На складальних кресленнях проставляють тільки ті розміри, що визначають характер з'єднань і характеризують зборку в цілому. До таких розмірів відносяться:
а) габаритну, визначальну висоту, довжину і ширину виробу. Якщо який-небудь з цих розмірів є перемінним унаслідок переміщення деталей, варто вказувати обох граничних значень розмірів - найбільший і найменший;
б) настановні і приєднувальні, що вказують положення складальної одиниці у виробі, наприклад, відстані між осями отворів у фланцях для приєднання до іншого виробу, відстань між осями під фундаментні болти і т.п.
в) монтажні розміри необхідні для правильного монтажу складових частин виробу, наприклад, відстані між осями валів, величини зазорів і т.п.
г) експлуатаційні, що вказують крайні положення частин виробів, що рухаються, розміри під ключ, позначення різьблення для приєднання прикордонних деталей, розміри отворів для проходу рідини і т.п.
Габаритні, встановлюванні, приєднувальні й експлуатаційні розміри відносяться до довідкових, їх указують на кресленні з зірочкою (*).