3.2 Напрями вдосконалення механізму управління державним боргом в Україні

Отже, побачивши всі негативні прояви державного боргу як явища в Україні, а також проблем, що виникають при його значному зростанні, думаю доцільним буде розглянути напрями щодо вдосконалення саме механізму управління державним боргом.

Для забезпечення керованості боргових процесів в Україні слід дотримуватися економічно безпечного дефіциту бюджету та обмежити зростання умовних зобов'язань держави. З метою забезпечення стабільності державних фінансів України у середньостроковій перспективі та запобігання різкому зростанню боргових зобов'язань уряду в період економічного спаду необхідно запровадити моніторинг і оперативний облік усіх видів фінансових зобов'язань держави, які потенціально можуть впливати на розмір державного боргу України, а також систему заходів, спрямованих на зменшення обсягу позикового фінансування ризикових і потенціально небезпечних форм.

Щоб приймати економічно обґрунтовані рішення при здійсненні фіскальної та боргової політики, необхідно завершити формування єдиної системи обліку заборгованості всіх рівнів державного управління та умовних зобов'язань уряду, запровадити інтегровану систему аналітичного обліку державних (гарантованих державою) і місцевих боргів, а також запозичень корпоративного сектора економіки. МФО рекомендують урядам консолідувати умовні зобов'язання в єдиний портфель фінансових зобов'язань держави, який дозволить включити умовні зобов'язання до загальної системи управління ризиками, хеджування і встановлення цільових орієнтирів щодо розміру боргу. Вони доводять, що уряд повинен аналізувати інформацію про заборгованість бюджетної сфери, державні гарантії, програми державного страхування, позики місцевих органів влади, зобов'язання державних підприємств, тощо. На відміну від розміру державного боргу, узагальнюючі показники фіскальних ризиків, генерованих різними видами фінансових зобов'язань, будуть більш доречними для оцінки перспектив стабільності державних фінансів.

З метою забезпечення повного врахування фінансових ризиків, пов'язаних з нагромадженням умовних зобов'язань, уряду доцільно на регулярній основі готувати "Звіт про умовні зобов'язання, податкові витрати та інші фіскальні ризики". Прикладом для наслідування щодо цього може слугувати відповідна звітність в Австралії, Канаді, Нідерландах, Новій Зеландії та США. Такі звіти повинні включати перелік джерел фіскальних ризиків, оцінку їх чутливості до різних подій та впливу на фінансову позицію уряду, а також наводити дані про ефективність і прогнозовану вартість державних витрат.

Реалізація зазначених заходів створить фундамент для проведення ефективної бюджетної політики та обмеження умовних зобов'язань держави, які потенціально можуть впливати на розмір державного боргу і стабільність державних фінансів України у середньостроковій перспективі. Утримування помірного розміру державного боргу України, збалансування його структури та оптимізація залучення позикових коштів для потреб держави, у свою чергу, сприятимуть зміцненню фінансової системи України й посиленню стимулюючого впливу держави на соціально-економічний розвиток країни.

При управлінні державним боргом на сучасному етапі економічного розвитку України, на мою думку, має здійснюватись:

надання спеціальних повноважень органам державного управління щодо погашення та обслуговування державного боргу;
оптимізація структури державного боргу та його динаміки;
визначення джерел надходження позичкових коштів та кола позичальників;
вибір видів запозичення, визначення їх обсягів, періодичності здійснення емісії та механізму реалізації;
регулювання ринку державних цінних паперів;
випуск, обслуговування та погашення всіх видів боргових інструментів уряду;
заходи із визначення кредитних рейтингів України, інформаційного забезпечення, звітності та контролю за борговими зобов`язаннями

(з урахуванням міжнародної практики та національних економічних особливостей).

Питання управління боргом повинно виноситись на державний рівень, тому що досягнення боргом певних критичних меж є реальною загрозою фінансовій безпеці держави, яка може проявлятись в обмеженні державного суверенітету.

Тому уряд повинен скористатися низкою заходів, спрямованих на мінімізацію витрат бюджетних коштів у кризових умовах, серед яких виділю наступні:

відмовитися від участі держави у збільшенні статутних капіталів фінансово слабких банків, не виключаючи можливості банкрутства великих банків та обмежити підтримку дочірніх структурТНБ;

вдосконалити механізми і процедури підтримки ліквідності банків;
ініціювати процес реструктуризації зовнішніх боргів корпоративних позичальників;
відмовитися від практики емісійного фінансування дефіциту бюджету та дотримуватися курсу поміркованої грошово-кредитної політики;
встановити граничний розмір дефіциту Державного бюджету на рівні, що не перевищує 3 % ВВП;
посилити роль внутрішніх ринкових позик у процесі фінансування дефіциту бюджету,
запровадити ОВДП з плаваючою відсотковою ставкою, прив’язаною до темпів інфляції, перейти до випуску ощадних облігацій, які розповсюджуватимуться серед фізичних осіб;
продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та провадити стриману політику залучення іноземних кредитів від урядів іноземних держав

Окрім цього, регулюючі органи повинні провести низку заходів, спрямованих на:

поповнення золотовалютних резервів до рівня, достатнього для задоволення основних потреб резидентів в іноземній валюті;
підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і суворий контроль з боку міністерств за цільовою спрямованістю і обґрунтованістю джерел погашення зовнішніх кредитів;
посилення пруденційного регулювання та встановлення більш жорстких вимог до формування резервів банків під кредитні ризики по операціях з іноземною валютою;
поширення нормативів обов’язкового резервування на ресурси, залучені українськими банками від нерезидентів.

ВИСНОВКИ

Останніми роками у фінансовій системі України суттєву роль почали відігравати державні позики, що застосовувалися як метод мобілізації грошових ресурсів до державного бюджету, інструмент регулювання грошово-кредитної сфери й платіжного балансу країни. Державний борг є невід'ємною і важливою складовою державних фінансів.

В курсовій роботі було обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України.

Отже, дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг – це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

В роботі було обґрунтовано зміст поняття "управління державним боргом". Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного Банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бюджетний Кодекс України (Із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 4318-VІ ( 4318-17 ) від 12.01.2012) Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua

Романенко О. Р. Фінанси: Підручник / Романенко О.Р. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 312 с.
“Фінансове право”: навч. посібник. – Харків: “Консум”, 1998. – с.118
Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки // Вісник Національного банку України. - 1997. - № 4.
Бондарук Т. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України. - 2003. - № 4.
Загорський В. Боргова політика: концепції та реалії. // Економіст. – 2006. - №3.
Царук О.В. Державний борг у системі статистики державних фінансів // НТІ. – 2006. – №3.
Семко Т.В., Покутня М.В. Вплив державного боргу на стійке функціонування національної економіки // Економіка, фінанси, право. - 2010. - №6.
Марченко С. Індикатори боргової безпеки України // Фінанси України. - 2003. - № 12.
Горобець О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту/ О.Г. Горобець // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 3.
Василишин Р. Взаємозв'язок бюджетного дефіциту і державного боргу// Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 4.
Мних А.М. Проблема зовнішньої заборгованості та методи її розв'язання // Економічна наука. - 2009. - № 12.
Осипчук Л., “Виконання державного бюджету”. Економіка. Фінанси. Право”. - №11, 2000.
Іваненко Ю., Мамишев А. До питання розкриття інформації про державний борг // Вісник НБУ. – 2007, №3
Рожко О.Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання // Фінанси України.- 2008; №1.
Вахтенко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. К.: Альтепрес. – 2008
Заверуха І.Б. Діяльність вищих органів фінансового контролю у сфері державного боргу // Юридична Україна. – 2006. – №12.
Заверуха І.Б. Проблеми правового розуміння державного зовнішнього боргу//Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. № 7. – 2006.
Бабчук К.Л., Мацедонська Н.В. Державний борг України: механізм управління та обслуговування. Режим доступу: http://intkonf.org/
Статистичні матеріали щодо стану державного боргу України

Режим доступу: http://minfin.kmu.gov.ua – Міністерство фінансів України

Додаток до розділу 1

Табл. 1.1

Ключові поняття і терміни (до розділу 1)

Терміни і поняття	Визначення терміну / поняття
Державний борг Державний бюджет Бюджетний дефіцит Зовнішній державний борг Внутрішній державний борг Капітальний борг Поточний борг Прямий державний борг Гарантований державний борг	1. Загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави 2. Узаконений зведений план зборів доходів держави і використання одержаних грошових засобів на покриття всіх видів її витрат. 3. Явище перевищення витрат уряду над його доходами. 4. Заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями. 5. Заборгованість з держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. 6. Загальна сума заборгованості і процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави на визначені періоди. 7. Сума зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) в поточному році. 8. Сума боргу, за яким позичальником є держава і відповідальність за його обслуговування несе виключно держава наявними активами. 9.Борг, в разі неповернення якого позичальником держава зобов'язана його погасити.
Джерело
1. Бюджетний Кодекс України від 12.01.2012 2. Бюджетний Кодекс України від 12.01.2012 3. “Фінансове право”: навч. посібник. – Харків: “Консум”, 1998. – с.118 4-9.: Романенко О. Р. Фінанси: Підручник / Романенко О.Р. – К.: Центр Навчальної Літератури, 2003. – 312 с.