2. Передумови розвитку підприємства
Успіх підприємства визначається обсягом чистого прибутку, отримуваного підприємством, тобто різницею між доходом (виручкою) підприємства від усіх видів діяльності і витратними складовими. Чистий прибуток є еквівалентом «вільної енергії», що надходить у систему. Обсяг прибутку, зокрема, може бути збільшений, якщо вдасться реалізувати більше одиниць виробленої продукції або продати її за більш високою ціною (або і те, і інше разом). Це можливо, якщо збільшується попит на вироблену продукцію.
І навпаки, при зниженні попиту зменшується обсяг прибутку, одержуваного фірмою: падає реалізація, знижуються ціни, за якими можна продати даний вид продукції, - доти, доки різниця потенціалів між кількістю продукції, яку готова запропонувати фірма, і тим, що здатне придбати (за ціною більшою або такою, що дорівнюю собівартості) зовнішнє середовище (ринок), починає дорівнювати нулю.
Збільшення «вільної енергії» (накопичення коштів) або її зниження створюють передумови для зміни рівня гомеостазу підприємства. У першому випадку він підвищується: підприємство збільшує свою потужність (зростають обсяги виробництва, що створює передумови і до зниження собівартості продукції), освоюються нові більш складні і якісні види продукції, здійснюється експансія на нові ринки. У другому випадку підприємство змушене знижувати рівень гомеостазу: зменшується потужність (знижуються обсяги виробництва, що найчастіше призводить до підвищення собівартості), підприємство переходить до більш простих і дешевих видів продукції, змушене звужувати ринки збуту.
Обидва види трансформації підприємства потребують додаткових витрат. Вони можуть бути мобілізовані за рахунок внутрішніх резервів підприємства (наприклад, шляхом продажу устаткування, що використовувалося раніше) або залучені з інших джерел (кредити, продаж акцій, залучення інших співвласників-інвесторів).
Для цілеспрямованого управління функціонуванням підприємства і його трансформаціями використовуються механізми зворотного зв'язку.
Механізм негативного зворотного зв'язку використовують для підтримки існуючого рівня гомеостазу. У цьому випадку за рахунок додаткового вкладення коштів та/чи мотиваційних інструментів (адміністративних, організаційних, соціально-психологічних) здійснюється пристосування («підгонка») режиму підприємства до його оптимального значення («умовний рівень гомеостазу»).
Механізм позитивного зворотного зв'язку використовується для перебудови підприємства в напрямку формування нового гомеостазу (збільшення потужності, перехід на новий вид продукції та ін.).
Для забезпечення прогресивного розвитку підприємство має знаходити рішення (точніше постійно їх відтворювати) для двох взаємозалежних і взаємообумовлених груп проблем.
Перша група пов'язана з ефективною підтримкою гомеостазу підприємства, що забезпечує стабільність його параметрів, друга - передбачає, навпаки, трансформацію існуючого рівня гомеостазу.
3. Управління факторами стабільності підприємства
Ефективна підтримка гомеостазу забезпечується вирішенням низки завдань.
1. Визначення оптимального обсягу виробництва, тобто такого, при якому б, по-перше, забезпечувався мінімальний з можливих рівень витрат виробництва; по-друге, дотримувалися б умови беззбитковості. Основними індикаторами при виборі оптимального обсягу виробництва є два види витрат: граничні витрати на виробництво одиниці продукції і середні питомі витрати.
Теоретично значення обсягу виробництва, при якому граничні витрати досягають мінімуму, відповідає «умовному рівню гомеостазу виробництва». Однак у реальному житті необхідно враховувати дві суттєві обставини. По-перше, підприємство має справу не тільки з одиницями продукції, виробленими при мінімальних витратах, - воно змушене починати з нульових обсягів виробництва (коли виробництво кожної одиниці продукції пов'язано з надвисокими витратами), доводячи їх до найдешевших. По-друге, завдання підприємства не тільки виготовити продукцію, але й реалізувати її з максимальною вигодою. І тут, з одного боку, потрібно брати до уваги не тільки граничні витрати, але й середні. З іншого боку, необхідно враховувати поведінку споживача, а вона теж змінюється в міру надходження додаткових одиниць продукції на ринок, тобто в міру насичення останнього.
2. Визначення оптимальної структури факторів виробництва. Наведені вище елементи аналізу є першим наближенням до оптимізації характеристик підприємства. Воно здійснюється, як правило, на основі прогнозних оцінок, коли даний вид продукції тільки готується до запуску у виробництво.
Другим кроком в оптимізації характеристик підприємства є розрахунок найбільш ефективного сполучення виробничих факторів. У цьому відношенні до кількості ключових належать два види оцінок:
1. Сполучення постійних і змінних факторів (постійних і змінних витрат).
Додаткове залучення постійних факторів виробництва дає можливість заощадити не тільки працю людини. Як правило, вони дають можливість підняти загальний рівень культури виробництва і дисципліну праці, при цьому більш раціонально використовуються матеріали й енергія. Таким чином, вибираючи між постійними і змінними факторами виробництва, підприємство вибирає, що краще:
а) розщедритися один раз на капітальні вкладення і потім заощаджувати на поточних витратах
чи б) заощадивши на устаткуванні, потім утричі дорожче платити при виробництві або експлуатації продукції.
Звичайно подібний вибір здійснюється на основі обліку динаміки постійних і змінних видів витрат залежно від зростання обсягу виробництва. Чим вищий обсяг виробництва, тим більш виправдане використання дорогих (причому, з самого початку виробництва) постійних факторів, адже їх одноразова ціна розноситься на більший обсяг продукції. Це теорія, а практика, на жаль, додає до неї наші національні звички, умови, традиції.
2. Визначення оптимального сполучення змінних факторів. Оптимізації виробничих факторів підприємства можна порівняти з процесом настроювання телевізора. При цьому, якщо визначення оптимального сполучення постійних і змінних факторів відіграє роль «грубого настроювання» на гомеостаз підприємства, то розрахунок оптимального сполучення змінних факторів виконує ніби функції «тонкого настроювання».