2. Механізм державного регулювання підприємницької діяльності

Методи й механізми державного регулювання підприємницької діяльності -це система заходів, розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб'єктів підприємництва. До цієї системи входять правовий та фінансовий механізм, механізми стимулювання, підтримки, сприяння, контролю.

Організаційно-адміністративний напрямок регулювання підприємництва містить у собі правове (законодавче) регулювання, інфраструктурне забезпечення, формування організаційної структури підтримки й регулювання.

Центральним органом виконавчої влади, який за сучасних умов забезпечує формування й реалізацію державної політики у сфері розвитку й підтримки підприємницької діяльності, є Державний комітет з питань розвитку підприємництва України. Правові завдання цього органу - узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності та її ліцензування, підготування пропозицій, спрямованих на його удосконалення.

Світова практика свідчить, що ефективна законодавча та нормативна база продуктивного ринку характеризується такими рисами:

- низька вартість заснування власної справи в конкурентному середовищі;

- легкий та безпечний доступ до власності, наявність гарантованих прав власності, яка стимулювала б здійснення інвестицій;

-низька вартість ведення підприємництва, можливість при цьому маневрувати та легко його змінювати;

-легкий вихід із підприємництва, мінімізація збитків у разі неефективного використання ресурсів.

Слід зазначити, що в економіці України ці елементи формування правового регулювання підприємницької діяльності відсутні або знаходяться на стадії становлення, без відповідних реальних механізмів запровадження.

Система заходів державного регулювання підприємницької діяльності має переважно обмежений та декларативний характер.

Головною рушійною силою підприємництва в сучасній ринковій системі виступає конкуренція, яка забезпечує функціонування основних ринкових регуляторів (ціни, рівня прибутку, цін на ресурси та ін.), а також здійснення відбору найбільш ефективних, пристосованих до потреб ринку капіталів, змушуючи товаровиробника постійно здійснювати інноваційні дії.

3. Дерегулювання підприємницької діяльності

під дерегулюванням слід розуміти сукупність спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку підприємництва заходів, які включають: спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності; скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, вимагають одержання сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення підприємницької діяльності; лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб'єктів підприємництва; спрощення процедури митного оформлення вантажів при здійсненні експортно-імпортних операцій; забезпечення послідовності та стабільності нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності.

Дерегулювання забезпечується шляхом: аналізу законодавства України з питань про регулювання підприємницької діяльності з метою підготовки пропозицій щодо внесення до нього відповідних змін та доповнень; експертизи проектів нормативно-правових актів з питань підприємницької діяльності щодо відповІдності їх основним принципам дерегулювання; систематичного контролю за належним виконанням відповідних нормативно-правових актів щодо дерегулювання.

Контролюючими органами, які мають право проводити планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, є: а) органи державної податкової служби б) митні органи в) органи державного казначейства, державної контрольно-ревізійної служби та органи державної податкової служби в межах їх

Планові виїзні перевірки проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений органом державної податкової служби. Порядок координації проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України.