Поняття, структура та закономірності розвитку трудового колективу.
Соціологія трудового колективу є одним з провідних розділів соціологія праці і водночас самостійною галуззю соціологічних знань. Предметом дослідження соціології трудового колективу є соціальні характеристики формування функціонування і розвитку колективу, аналіз його соціальної ролі у суспільстві.
У науці існує ряд визначень поняття трудовий колектив. Трудовий колектив - це осередок суспільства, соціальну організація, члени якої об'єднані конкретним видом суспільно-корисної діяльності для досягнення певної мети і працюючих на основі певної форми власності.
Необхідно наголосити, що трудовий колектив уособлює соціальну організацію (підсистему) підприємства, установи чи закладу. Другою підсистемою є виробничо-технічна, яка лежить в основі соціальної. Таким чином, підприємство постає як цілісна соціотехнічна система. Мета першої підсистеми створити належні соціальні умови праці для реалізації завдань підприємства; завдання другої структури - забезпечити матеріально - технічну базу для досягнення поставленої мети. Також колектив характеризується і тим, що його співробітники взаємодіють між собою, між ними існує соціальне партнерство, організованість, трудова дисципліна, взаємо відповідальність та певний морально-психологічний клімат, згуртованість і т. ін.
Однак необхідно зазначити, що перелічені вище ознаки колективу не є рівноцінними за вірогідністю вияву. Зокрема згуртованість, соціальне партнерство чи демократизм управління як і взаємодопомога можуть бути присутніми, а також можуть бути відсутніми у колективі або проявлятися частково. Це зумовлено тим, що існують колективи, які є згуртованими, є колективи у яких існують конфлікти відсутність спільних поглядів на ті чи інші виробничі проблеми. Це залежить від ряду факторів, які в тій чи іншій мірі впливають на роботу колективу, зокрема економічного стану суспільства, соціально-побутових умов, особливостей керівництва колективом. Важливу роль серед цих компонентів відіграє і стимулювання праці» соціально- психологічні фактори, конкуренція і т. ін.
Важливу роль у цьому відіграє організаційна структура колективу, яка у свою чергу складається з таких компонентів:
Професійно-виробнича структура, полягає у поділі працівників на різні професійні групи згідно штатного розпису, посад рівня кваліфікації та функціями, що їх виконує кожен працівник у колективі.
Соціально-демографічна структура виокремлюється за статево-віковими ознаками працівників їх шлюбно-сімейним станом, місцем проживання, стажем роботи, національністю.
Соціально-культурна структура вона складається з груп працівників, котрі мають різний освітній рівень, культури, проведення дозвілля, духовно- культурними орієнтаціями, належністю до різних конфесій.
Громадсько - політичну структуру складає поділ членів трудового колективу за ступенем їх громадської, управлінської та політичної активності.
Соціально-психологічна структура, особливістю якої є диференціація співробітників за мотивами і ставленням до праці», ціннісними орієнтаціями.
Та головне за структурою і характером між особових відносин у колективі. Ці стосунки складаються на ґрунті таких соціально - психологічних явищ як: повага чи неповага один до одного, симпатії чи антипатії, авторитет або його відсутність і т. ін. Соціально-психологічна структура колективу уособлює і так звану неформальну (неофіційну) структуру трудового колективу. Формальна структура трудового колективу основну увагу зосереджує на характеристиках та відносинах працівників зумовлених офіційно-визначеними правовими і адміністративними нормами, інструкціями посадовими обов'язками і т. ін. На практиці окреслені вище структури є нероздільними.
Існують різні типи колективів : трудові, самодіяльні, учнівські та дитячі. Щодо видів колективів то виокремлюють виробничі ( трудові, сільськогосподарські та будівельні і т. ін ) обслуговуючі, культурно- просвітницькі, наукові та управлінські і т. ін.
Кожен з названих вище колективів відрізняється від інших наявністю певних ознак, що зумовлює їх поділ на підвиди, котрим притаманні певні ознаки:
За стадіями розвитку - це періоди формування, розвитку, зрілості та реорганізації;
За кількістю працюючих та організаційними між особистісними зв'язками;
А. Основний колектив (працівники всього підприємства).
Б. Вторинний колектив ( працівники певних структурних підрозділів підприємства)
В. Перинний колектив - це мала соціальна група 3-30 працівників.
Саме з таких груп і складаються перші два підвиди колективу. Первинний колектив відрізняється від інших певними специфічними рисами, а саме:
1. Такий колектив не поділяється більше ні на які адміністративно -
виробничі одиниці, тобто у ньому проміжні ланки управління.
2. Це здебільшого контактна група людей котрі спілкуються між собою як офіційно так і неофіційно на ґрунті морально - психологічних якостей: психологічній сумісності, симпатій та антипатій. Суттєвою характеристикою колективу насамперед первинного є його соціально - психологічний клімат. Це відносно стійкий моральний психологічний настрій колективу, що проявляється у взаємовідносинах між його членами як у робочий час так і їх спілкування в поза робочий час. Від такого клімату значною мірою залежать результати роботи і як наслідок трудові здобутки цього колективу, рівень конфліктності і т. ін.
Відчутну роль в житті первинного колективу відіграють! конкретні групи працівників. На які поділений колектив. В соціології їх називають - мікро групи співробітників. Не меншою мірою на роботі колективу позначається наявність у ньому неформальних лідерів - найавторитетніших членів колективу, саме вони найповніше за інших членів виражають інтереси основної маси колективу, сприяють досягненню певних цілей завдяки певним особистісним рисам.
Принципове значення в життєдіяльності колективу мають і закономірності його розвитку до основних з них належать: „ ефект кооперації", тобто підвищення через трудове об'єднання не лише індивідуальної продуктивної сили, а й набуття навої продуктивної сили, яка за своєю суттю є масовою силою.
У ринкових умовах діє принцип конкуренції, працівників у колективі, відповідно до їх рівня підприємницької активності, рівня освіти, культури, результатів трудової діяльності.
Вплив колективних морально - психологічних факторів. Вони формують систему морально - психологічних норм, що діють у кожному конкретному колективі.
Щоб глибше осягнути соціальну роль і значущість трудового колективу у житті суспільства необхідно розглянути його функції. У соціології найчастіше виокремлюють чотири основних його функції*
1І
По-перше: Виробничо - економічна, яка є провідною і передбачає виробництво матеріальної чи духовної продукції, або надання певних послуг. По-друге: Соціальна функція. Це створення належних матеріальних, культурних і побутових умов життя і праці працівників, вдосконалення соціальної структури колективу та його морально — психологічного клімату і т. ін.
По-третє: громадсько-політична функція спрямована на активізацію суспільно- політичних та управлінських відносин у трудовому колективі, та вихованню у його членів відповідної політико - правової та громадської культури. По-четверте: Духовно-виховна функція. Її завдання сприяти соціалізації працівників, та їх всебічному розвитку, формуванню у неї високих моральних якостей.
Безсумнівно означені функції не є вичерпними. Однак саме вони найповніше відображають суть колективу як соціальної спільноти. Все перелічене вище дозволяє нам констатувати, що трудовий колектив уособлює один із найважливіших соціальних інститутів суспільства. Його соціальна роль заюпочається як у виробленні матеріальних благ так і у сприянні всебічному розвитку людини.
Важливою умовою функціонування і розвитку колективу є беззастережне дотримання певних принципів, основними з яких є:
узгодження усіх функцій колективу ;
гармонічне співвідношення колективності та індивідуальності;
провідна роль виробничо-економічної функції;
співробітництво, та свідома трудова дисципліна;
матеріальне та моральна стимулювання праці, відповідно до її якості, ефективності та обсягу, а також ініціативності і творчості працівника.