8.6 Організація складського господарства
Забезпечення будівництва всіма видами матеріалів технічних ресурсів повинно створювати передумови для виконання будівельних планів та графіків, що відображають прийняту технологічну послідовність та строки виконання. Потреба в матеріалах та обладнанні визначається проектними даними.
Основні питання, що вирішуються при організації складського господарства, це: визначення запасів матеріалів, конструкцій і деталей; розрахунок площі складів та їх розмірів; способів складування і збереження матеріалів, розташування складів; розробки схеми складського господарства, системи приймання, відпустку й обліку матеріалів.
За призначенням склади поділяються на:
базові – для зберігання матеріалів та виробів, розподіл яких регулюється в межах всього будівництва;
ділянкові – склад матеріалів, який використовують в межах певної ділянки;
приоб’єктні – для створення виробничого запасу.
За способом збереження матеріалів розрізняють такі види складів:
відкриті – для зберігання матеріалів, якість яких практично не змінюється під впливом атмосферних умов;
напівзакриті – для зберігання матеріалів, які втрачають якість (псуються) від безпосереднього впливу атмосферних опадів, але не змінюють своїх властивостей під впливом температури і вологи повітря;
закриті – для зберігання матеріалів, на властивості яких впливають атмосферні умови, а також призначені для зберігання інвентаря, устаткування. Закриті склади споруджують надземними та підземними, одноповерховими та багатоповерховими, опалюваними та неопалюваними.
спеціальні – призначені для зберігання паливних, хімічних, вибухових матеріалів.
Залежно від видів та типів матеріалів, що зберігаються на складі, розрізняють:
універсальні склади – призначені для зберігання різних видів матеріалів;
спеціалізовані склади – призначені для зберігання певних видів матеріалів.
Залежно від ступенів мобільності та конструктивних рішень складських приміщень розрізняють такі типи: збірно-розбірні, контейнерні, пересувні.
Запаси матеріалів на складах повинні бути оптимально мінімальними. Загальні розміри виробничого запасу складаються з поточного, підготовчого, гарантійного (страхового) і сезонного.
Поточний запас забезпечує безперебійну роботу спеціалізованої організації в період між постачаннями у випадку ритмічної роботи на об’єкті.
Підготовчий запас забезпечує потребу в матеріалах в період приймання, розвантаження, комплектації, сортування.
Поточний та підготовчий запаси можуть бути поєднані під загальною назвою “поточний запас”.
Гарантійний (страховий) запас створюють для компенсації можливих перебоїв у постачанні матеріалів внаслідок нерівномірної роботи транспорту і порушення договірних термінів відвантаження матеріалів постачальниками. При монтажі систем ТГПіВ безпосередньо з транспортних засобів також створюється гарантійний запас у мінімально необхідній кількості, для попередження зриву графіка виконання робіт при короткочасному порушенні ритму роботи транспорту.
Сезонний запас забезпечує потребу в матеріалах, постачання яких неможливе в певний період року.
Загальна величина виробничого запасу визначається з урахуванням середньодобової витрати матеріалів, інтервалу між двома суміжними поставками, періоду приймання, сортування, комплектації матеріалів тощо.
Для визначення розмірів складів необхідно спочатку з’ясувати об’єм (кількість) матеріалів та конструкцій, що будуть зберігатися на складі, спосіб їхнього укладання, від якого залежить норма збереження на 1м2 складської площі, а також норми запасу основних матеріалів і виробів на складах будівництва.
Кількість матеріалів, що складуються, визначається за формулою:
Рскл = Рз/ (Т·Н·К1·К2),
де Рз – загальна кількість необхідних матеріалів і виробів;
Т – тривалість будівництва за календарним планом, дні;
Н – норма запасу матеріалів, береться за додатком Г;
К1 – коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склади, для водного транспорту – 1,2; для залізничного і автомобільного – 1,1;
К2 – коефіцієнт нерівномірності споживання матеріалів, орієнтовно береться 1,3.
При попередніх розрахунках площу складу визначають за формулою [9]:
де S – площа складу;
Pскл – кількість матеріалу, що підлягає збереженню;
r – норма збереження – кількість матеріалів, що припадає на 1м2 площі;
kв – коефіцієнт використання складської площі, який враховує наявність проходів або проїздів, місця сортування та зважування матеріалів, вид матеріалу, тип складу.
Точні розміри складу визначають шляхом проектування складу, розміщення на ньому штабелів та проходів між ними.
При проектуванні складів необхідно враховувати основні правила складування [19, 20]: збірні елементи розташовують на складі так, як і на транспортних засобах; розкладку привезених елементів конструкцій здійснюють в зоні дії крану; ширина складів визначається з урахуванням того, щоб всі елементи піднімалися зі складу без додаткового пересування; на складах виконують проходи 0,4 – 1 м та проїзди 3 – 4 м.
До складів необхідно передбачити вільний під’їзд транспорту та підвести лінії електричного освітлення. Склади мають знаходитись на відстані не менше ніж 0,5 м від краю дороги. Склади горючих матеріалів розміщують на відстані не менше 30 – 50 м відносно будівель та споруд.