Наукове відкриття

Науко?вим відкриття?м є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання

Згідно законодавства України, автор наукового відкриття має право:

надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву

отримати диплом, який засвідчує належність відкриття автору

Неможливість застосування до відкриття режиму майнових прав

Попри розповсюджене у

Суспільство"

AуспільствіЕ CявленняЬ =ауковіР2ідкриттяР<аютьР?равовийР@ежимР7ахистуЬ IоР7аРAвоєюРAуттюРTР

уявлення, наукові відкриття мають правовий режим захисту, що за своєю суттю є

"Немайнові права"

=емайновимР?равомЕ

"Автор"

0втораЕ. "акимРGиномР0вторР=ауковогоР2ідкриттяЬ =авітьРOкщоР2інР4оведеР

. Таким чином автор наукового відкриття, навіть якщо він доведе

Факт"

DактЕ 2икористанняР9огоР2ідкриттяРCР:онкретномуР?ромисловомуР

використання його відкриття у конкретному промисловому

Виріб"

2иробіЕ 0боР

HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9F%D0%BE%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B3%D0%B0&action=edit" \o "

Послуга"

?ослузіЕ, =еР7можеР>триматиР:омпенсаціюР2ідР?орушникаЮ

, не зможе отримати компенсацію від порушника. Для того, аби набути статус винаходу, який може захищатися

Патент"

?атентомЕ, =ауковеР2ідкриттяР<аєР2ідповідатиР2ідповідатиР:ритеріямР

, наукове відкриття має відповідати відповідати критеріям

"Патентоздатність"

?атентоздатностіЕ.

.

Комерці?йна таємни?ця —

Інформація"

VнформаціяЕ, OкаРTРAекретноюР2РBомуР@озумінніЬ IоР2онаР2РFіломуРGиР2Р?евнійРDорміРBаРAукупностіРWїРAкладовихРTР=евідомоюРBаР=еРTР;егкодоступноюР4ляР>сібЬ OкіР7вичайноР<аютьРAправуР7Р2идомРVнформаціїЬ 4оРOкогоР2онаР=алежитьЬ CР7вЧOзкуР7РFимР<аєР

, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має

Комерційна цінність"

:омерційнуРFінністьЕ BаР1улаР?редметомР0декватнихРVснуючимР>бставинамР7аходівРIодоР7береженняРWїРAекретностіЬ 2житихР>собоюЬ OкаР7аконноР:

.

!истемаР7аконодавстваРCРAферіРVнтелектуальноїР2ласностіЮ

.

Система законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Законодавча база з питань охорони інтелектуальної власності в Україні

Держава всіляко сприяє розвиткові науки та будь-якій іншій інтелектуальній власності.

Безпосереднє керівництво інтелектуальної діяльності здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику в галузі суспільної діяльності.

Результати технічної творчості перебувають у виключному володінні авторів зазначених результатів до їх кваліфікації відповідним державним органом – в Україні Державним департаментом інтелектуальної власності, утвореним Указом Президента України “Про зміни у структурі центральних органів вищої виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. у складі Міністерства освіти і науки України.

Наказом Міністерства освіти і науки України на базі Державного агентства з авторських і суміжних прав створено Державне підприємство “Українське агенство з авторських і суміжних прав”, яке підпорядковане Державному департаменту ІВ.

На базі Науково-дослідного центру патентної експертизи (НДЦПЕ) створене Державне підприємство “Український інститут промислової власності”, що також підпорядковується Держдепартаменту ІВ.

Третім підрозділом Департаменту ІВ є навчальний заклад – “Інститут інтелектуальної власності і права”.

Охорона прав на результати інтелектуальної діяльності введена порівняно недавно – дещо більше 200 років тому – термін з історичної точки зору мізерно малий. І належала вона лише до деяких видів інтелектуальних продуктів, що є результатами творчої діяльності, які вийшли на той час на ринок, - творів літератури і мистецтва, а також винаходів.

Сьогодні, коли структурна перебудова економіки нашої держави йде шляхом розвитку ринкових відносин, все більшого значення набувають питання охорони інтелектуальної власності. Правові норми щодо відносин у сфері надання, використання і захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні викладені в Конституції України, Законі України “Про власність”, спеціальному законодавстві в сфері охорони ІВ, цивільному, кримінальному, адміністративному та митному законодавстві, підзаконних актах, що діють у цій сфері, а також міжнародних договорах, учасницею яких є Україна. Більшість норм Цивільного кодексу України (далі — Кодекс) щодо інтелектуальної власності містяться у книзі четвертій «Право інтелектуальної власності». До них належать загальні положення про право, основні норми авторського права, суміжних прав, права інтелектуальної власності на наукове відкриття, винахід, корисну модель, промисловий зразок, компонування інтегральної мікросхеми, раціоналізаторську пропозицію, сорт рослин, породу тварин, а також права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування, торгову марку (знак для товарів і послуг), географічне зазначення і комерційну таємницю.У загальних положеннях дається визначення поняття «право інтелектуальної власності», розкривається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти і суб'єкти права, викладається узагальнений зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, визначаються терміни їхньої дії, встановлюються основні умови використання зазначених об'єктів і передачі прав на них, регулюються відносини з приводу об'єктів, створених на замовлення і в результаті виконання трудового договору, а також визначаються наслідки порушення і способи захисту права інтелектуальної власності судом.

В Україні діють такі законодавчі акти по захисту інтелектуальної власності, як закони України

"Про авторське право і суміжні права",

"Про охорону прав на знаки для товарів і послуг",

"Про охорону прав на промислові зразки",

"Про охорону прав на винаходи і корисні моделі",

"Про охорону прав на зазначення походження товарів",

"Про охорону прав на сорти рослин",

"Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем".

Норми щодо регулювання відносин інтелектуальної власності містяться також в інших законах, наприклад законах України

"Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних",

"Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування",

"Про племінну справу у тваринництві",

"Про науково-технічну інформацію",

"Про лікарські засоби" тощо.

Крім того, при регулюванні відносин інтелектуальної власності у разі необхідності застосовуються міжнародні договори у сфері інтелектуальної власності, згода на обов'язковість яких надана

Верховна Рада"

Верховною Радою України

ерховноюР адоюР#країниЕ.

.

В січні 2004 року було прийнято новий

Цивільний кодекс України"

&ивільнийР:одексР#країниЕ, 2РOкомуРGіткоР2изначаєтьсяР?оняттяР"?равоРVнтелектуальноїР2ласностіТ, 2ідображаєтьсяР9огоРAпіввідношенняР7Р?равомР2ласностіР=аР@ічЬ 2изначаютьсяР>бЧTктиЬ AубЧTктиР?раваЬ 7містР<айновихРVР>собистихР=емайновихР?равРVнтелектуальноїР2ласностіЬ ?ідставиРWхР2иникненняЬ CмовиР2икористанняР>бЧTктівРVнтелектуальноїР2ласностіРVР?ередачіР?равР=аР=ихЬ 2изначаютьсяР=аслідкиР?орушенняР?раваРVнтелектуальноїР2ласностіРVРAпособиРAудовогоР7ахистуЮ &КР#країниРBакожР4аєР?ерелікР>бЧTктівР?раваРVнтелектуальноїР2ласностіЮ &ейР?ерелікР=еР2иключнийРVР<ожеР?остійноР?оповнюватисяР=овимиР@езультатамиРBворчоїР4іяльностіЮ

, в якому чітко визначається поняття "право інтелектуальної власності", відображається його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і особистих немайнових прав інтелектуальної власності, підстави їх виникнення, умови використання об'єктів інтелектуальної власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права інтелектуальної власності і способи судового захисту. ЦК України також дає перелік об'єктів права інтелектуальної власності. Цей перелік не виключний і може постійно поповнюватися новими результатами творчої діяльності.

Міжнародна система інтелектуальної власності

Наявність багатьох міжнародних конвенцій, договорів, угод тощо в галузі правової охорони результатів творчої діяльності не сприяла їх ефективній охороні. Мали місце розбіжності, неоднакові підходи, різне тлумачення одних і тих самих понять. Іншими словами, настала гостра потреба в координації, в узгоджених силах, в об'єднанні зусиль для досягнення необхідної правової охорони. Тому в шестидесятих роках виникла ідея створити окрему організацію, яка б певним чином координувала регулювання правової охорони в цій галузі, передбаченої численними міжнародними договорами. Виникненню цієї ідеї передувало підписання уже згадуваної Паризької конвенції по охороні промислової власності і Бернської конвенції по охороні літературних і художніх творів. Кожна з цих Конвенцій передбачала створення секретаріату, який називався <Міжнародне бюро>. Обидва ці секретаріати були об'єднані в 1893 р. Цей об'єднаний секретаріат виступав послідовно під різними назвами, остання з яких була <об'єднані міжнародні бюро по охороні інтелектуальної власності>.

Всесвітня організація інтелектуальної власності або ВОІВ (англ. World Intellectual Property Organization або WIPO, фр. Organisation mondiale de la propriété intellectuelle або OMPI) — є одним зі спеціалізованих агентств

, що було створена у

році з метою заохотити творчу діяльність та забезпечити захист

"Інтелектуальна власність"