Консервативне лікування

При стравохідно-шлунковій кровотечі:

Загальна гемостатична терапія: 20 мл 10% СаСІ₂ в/в; 100-200 мл 5% розчину ε-амінокапронової кислоти в/в крапельно (для зменшення фібринолітичної активності крові); контрикал, трасилол, 2-4 г фібриногену, 1-3 1% розчину вікасола в/м.

З гемостатичною метою призначають суміш ε-амінокапронової кислоти і тромбіну. В 100 мл води розчиняють 10 г сухого тромбіну і 200 мл ε-амінокапронової кислоти і дають хворому по 1 столовій ложці кожні 10 хв. протягом перших 2 год., а потім по 1 столовій ложці кожні 2 год. протягом доби.

Застосовують при необхідності препарати крові, кровозамінники, кристалоїдні розчини.

Місцева гемостатична терапія:

1.      Локальна гіпотермія (холод на епігастральну ділянку і нижню третину передньої поверхні грудної клітки).

2.      Ковтання льоду.

3.      Введення в стравохід зонда Блекмора-Сінгстакена.

4.      Ендоскопічний трансезофагальний гемостаз (інтраназальне введення склерозуючих препаратів – тромбовар, варикоцид, стоксісклерол, етиловий спирт, а також емболізуючих речовин – синтетичні гелі, препарати тромбіну, желатину, ціанокрилати).

5.      Паравазальне введення стимулює розростання сполучної тканини у підслизовому шарі стравоходу, знижуючи ймовірність формування нових варикозних вузлів.

Використання зонда Блекмора-Сінгстакена

Зонд являє собою трьохпросвітну гумову трубку з двома балонами. Круглий балон (об'ємом 60-70 мл) розташований ближче до кінця зонда, циліндричний (об'ємом 100-150 мл) –дещо проксимальніше. Два канали зонда використовуються для роздування балонів, а третій з'єднується з порожниною шлунка – для контролю ефективності гемостазу.

Після введення зонда через ніс в шлунок спочатку роздувається дистальний балон. Потім зонд підтягується доверху. При доторканні балона з кардією відчувається легкий опір. Роздуванням (або введенням холодної води) стравохідного балону досягається стиснення варикозно розширених вен. Тривалість перебування зонду в стравоході приблизно 48 год. У зв'язку з небезпекою розвитку пролежнів через кожні 5-6 год. тиск у балонах зменшують.

Лікування гепатиту, печінкової недостатності

При неактивному компенсованому або при цирозі з мінімальною активністю:

- щоденні в/в крапельні введення неогемодезу (200 мл) або розчину глюкози (5% -2 00-300 мл);

- есенціале (2 капсули тричі на день) або

- легалон (карсил) (2-3 драже три на день).

При гіпоальбумінемії:

- анаболічні стероїди – ретаболіл (50 мг 1 раз в 2 тижні в/м, курс 4-5 ін'єкцій);

- переливання 2-3 разів на тиждень розчину альбуміну 10-20% (10-20 г) або плазми (100-200 мл).

При активній фазі цирозу, вираженій портальній гіпертензії та наявності асциту:

- госпіталізація;

- режим ліжка;

- обмеження солі до 5 г/добу;

- корекція водно-сольового обміну;

- антациди;

- Н2-блокатори гістамінових рецепторів;

- калій-зберігаючі діуретики: верошпірон (0,025 3-4 р/день) або тріамтерен (0,3 2 р/день), урегіт чи оксодолін (0,05-0,1 1 р на 2-3 дні).

При наявності асциту:

- нативна концентрована плазма (125-150 мг 1 р/тиждень, курс 4-5 введень);

- 20% розчин альбуміну (100 мл 1 раз на тиждень, курс – 8-10 введень).

- лапароцентез.

При печінковій комі:

1.       Через підключичний катетер налагоджують в/в введення 5% розчину глюкози (1000-1500 мл/добу з кокарбоксилазою (300 мг), вітаміном В₁₂ (500 мкг), ліпоєвою кислотою (180 мг) – 20-30 кр/хв.

2.       Преднізолон (150 мг в/в струминно, потім через кожні 4 год. по 90 мг).

3.       Аргінін (25 г в/в крапельно, потім по 25 г через кожні 8 год.); 100-150 мг 10% розчину глютамінової кислоти, 20-25 г орніцетилу в/в протягом доби.

4.       Канаміцин (0,5 г) або поліміксин М (150 000 ОД) або ампіцилін (1,0 г) – кожні 4 год. через шлунковий зонд.

5.       Промивання кишечника – 1 раз на добу.

6.       Обмінні переливання крові – щоденно протягом 7-10 днів.

7.       Введення кисню через носовий катетер (2-4 л/хв).

8.       При розвитку метаболічного ацидозу – 200-600 мл 4% розчину гідрокарбонату натрію.

9.       У випадках вираженого метаболічного алкалозу – препарати калію (до 10 г на добу).

10.   Гепатаргія – показання для трансплантації печінки.