Основні категорії заповідних об’єктів. Уявлення про екомережі

Під впливом антропогенних факторів відбувається швидке скорочення кількості видів живих організмів. Перед людством стає проблема збережен­ня біологічного різноманіття, оскільки воно:

• задовольняє потреби людства (їжа, матеріали, ліки тощо);

• виконує регулюючу функцію у здійсненні біогеохімічних, кліматичних та інших процесів на Землі;

• виконує провідну роль у забезпеченні стабільності екосистеми і біосфе­ри в цілому;

• має етичний та естетичний аспекти.

Одним із найдієвіших заходів збереження біорізноманіття є створення природоохоронних територій.

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші і водного простору, при­родні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження при­родної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення моніторингу навколишнього природного середовища.

Екологічна мережа — це єдина територіальна система, створена з ме­тою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля.

Складові екологічної мережі:

• ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття;

• екокоридори (сполучні території) поєднують між собою ключові терито­рії, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу;

• буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій від зовнішніх впливів;

• відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану.

Червона книга України є офіційним державним документом, який міс­тить перелік рідкісних видів тваринного і рослинного світу, що перебувають під загрозою зникнення в межах території України, та заходи щодо їх збере­ження і відтворення.

Зелена книга України — це документ, до якого заносять рідкісні й ти­пові для певної місцевості рослинні угруповання, які потребують особливого режиму використання. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних угруповань.

Тема. Аналіз особливостей розвитку заповідної мережі України.

Мета роботи: провести аналіз особливостей розвитку заповідній мережі України.

Обладнання й матеріали: карти для практичної роботи з данними по заповідній мережі України , робочий зошит.

Текст картка для практичної роботи

Станом на 01.01.2009 природно-заповідний фонд складається з 7424територій та об’єктів 11 категорій, загальна площа його становить 3,04 млн га або 5,04 % від площі України .

Частка площ територій об’єктів окремих категорій у природно-заповідно-му фонді становить: природних заповідників – 5,3 % , біосферних заповід-ників - 7,3 %, національних природних парків – 24,6 %, заказників – 38,2 %, пам’яток природи – 0,8 %, регіональних ландшафтних парків – 20,1 %, заповідних урочищ – 3,1 %, ботанічних садів – 0,1 %, зоологічних парків – 0,01 %, дендрологічних парків – 0,05 %, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва – 0,44%.)

Хід роботи

1 Використовуючи картку для практичної роботи, розглянути співвідношення різних типів об’єктів природно - заповідного фонду й розташувати їх у порядку зменьшення загальної площі.

2 Зробити висновок у якому пояснити, чому певні типи природоохоронних територій переважають у екомережі України.