2. Традиційні форми кредитування зовнішньої торгівлі доповнює форфейтинг.

Форфейтинг - купівля дебіторської заборгованості без права регресу на попереднього власника. Це форма міжнародного кредитування, при якій експортер продає форейтору без права регресу боргове зобов’язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем.

Аваль – це письмове фінансове поручительство, форма гарантії банку або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей власника обігового кредитно-грошового документа, на якому зазначене таке поручительство.

При цьому те, що комерційний банк (форфейтор) купує в експортера (форфейтиста) боргові вимоги (найчастіше у формі векселів), означає, що експортна угода з відстрочкою платежу перетворюється на готівкову, що вигідно для експортера, який також передає банку свої ризики. Порівняно з іншими методами кредитування зовнішньоекономічних операцій форфейтинг є одним з найпростіших та найоперативніших методів, який дістав поширення з 60-х років XX ст. Облікова ставка за форфейтинговими операціями орієнтується на ціни середньострокових кредитів ринку євровалют, оскільки саме цей ринок є основним джерелом коштів для здійснення банками таких операцій.

Форфейтинг, як правило, застосовується при поставках обладнання на великі суми в кредит терміном від 6 місяців до 8 років. Оскільки форфейтингова угода є необоротною, її ризики покриваються лише завдяки банківській гарантії. При здійсненні міжнародних розрахунків банки іноді застосовують цей метод для кредитування дебіторської заборгованості інших країн, зокрема країн, що розвиваються. Якщо немає можливості отримати кредит від держави або державні гарантії, форфейтинг дає змогу дрібним та середнім підприємствам укладати угоди і дуже швидко продавати свої довгострокові вимоги за готівку.

Зменшення рівня інфляції останнім часом підвищило популярність форфейтингових послуг у міжнародній торгівлі. Так, у лондонському Сіті не менш ніж 100 банків надають такі послуги.

Згідно з угодою про форфейтинг імпортер звичайно надає простий вексель, який гарантується банком за дорученням імпортера. Експортер продає цей простий вексель форфейтинговому банку зі скидкою. Банк-форфейтор бере на себе ризик несплати боргових зобов’язань без права регресу (обігу) цих документів на колишнього власника. Форфейтори можуть перепродавати куплені у експортерів векселі на вторинному ринку, котрий отримав назву “а форфе” (від французького “а f forfeit”, що означає - поступитися правом).

Відмінні ознаки форфейтингу:

- приймаються довгострокові векселі строком понад 1 рік;

- мінімальна сума, що використовується, становить не менше 500 тис. дол.;

- середня сума контракту - 1-2 млн. дол.;

- використовується в основному при міжнародних операціях;

- відсутнім є регрес вимог на експортера;

- купівля вимог лише в ВКВ;

- обов’язковим є банківський аваль.

Для експортера форфейтингова угода вигідна тим, що вона перетворює кредитну угоду в готівкову; йому нема необхідності турбуватися про кредитоспроможність імпортера. Форфейтинг звільняє експортера від відповідальності за векселем після його продажу. Імпортер отримує товари в кредит, не піддаючись, як і експортер, ризику обмінних курсів.

Метод форфейтинга найчастіше застосовується при здійсненні середньострокового кредитування зовнішньої торгівлі засобами виробництва, насамперед з країнами Східної Європи і з країнами Азії та Латинської Америки, що розвиваються.