Аналіз статей

На сьогоднішній день, становище жінки в трудових правовідносинах та взагалі соціальне становище жінки є дуже популярною темою для обговорення. Така тема з’явилась через неправильне сприйняття суспільством можливостей та прав жінок. Великою проблемою є гендерна нерівність, що викликає багато суперечок при прийнятті на роботу, оформленні відпусток на догляд за дитиною тощо. Всі ці проблеми виникають через незнання жінками своїх прав. Основним правом в цій ситуації можна назвати те, що «згідно зі ст. 24 Конституції України жінки мають рівні з чоловіками права і свободи». Жінкам потрібно пам’ятати, що такоє ряд положень у Законах України «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про охорону праці» та інших спрямовані на ліквідацію такої дискримінації.

Незважаючи на всі приведені вище закони для забезпечення доступу до працевлаштування, найчастіше саме жінки стають жертвами скорочення штату, дискримінації при прийомі на роботу, нерівності в оплаті праці, великої кількості робіт, не оформлених офіційно, і нестабільних робочих умов, а також незаконних звільнень під час декретних відпусток. Приведене може бути наслідком укоріненої думки, що основною задачею жінки є виключно домашня робота. Дослідження говорять про те, що не тільки жінкам з малолітніми дітьми відмовляють у працевлаштуванні, але й вся практика нерівної оплати праці жінок заснована на переконанні, що жінки є не основними годувальниками родин. Цікавий той факт, що 60 % всіх фахівців із середньою й вищою освітою – це саме жінки, але це не робить їх достатньо конкурентоспроможними на ринку праці.

Слід зауважити, що охорона праці жінок вимагає у сучасних умовах вдосконалення як нормативного, так і організаційного. Не зважаючи на той факт, що в законах прописано дуже багато аспектів щодо охорони праці жінок, їх працевлаштування, багато з них не виконуються роботодавцями. Вагітних жінок можуть звільнити, знаючи, що це протиречить законодавству. Все це робиться для кращого стану підприємства, тому, що керівник не хоче фінансувати такий тягар для організації, як вагітна жінка в період дикретної відпустки.

З огляду на вказане можна дійти висновку, що для поліпшення становища жінки на ринку праці необхідно впровадження наступних заходів: становити в Україні додаткові гарантії для жінок у трудовій сфері, а також передбачити санкції за їхнє порушення, зокрема, за порушення принципу рівних можливостей. Конкретизувати види дисциплінарних чи адміністративних стягнень, розмір матеріальної відповідальності власника чи уповноваженого ним органа, посадових осіб підприємств, установ, організацій, сторін колективних законодавчих положень. Також потрібно звернути увагу на те, щоб пільгові умови відповідали критеріям необхідності і достатності, і не давали «зворотного ефекту», тобто не приводили до погіршення становища жінок на ринку праці.

Урядові слід замислитись про те, що у випадку збереження настільки недостатніх розмірів соціальних виплат відповідним категоріям жінок і матерів подолання фактичного дискримінаційного положення жінок у період вагітності, пологів і, нерідко, виховання дитини не представляється можливим. Потрібно, щоб уряд активізував усі ресурси для збільшення розмірів соціальних виплат хоча б до рівня встановленого державою прожиткового мінімуму.

Для вирішення питання нерівності вже робляться перші кроки. 25 січня 2011 року була зареєстрована резолюція Парламентській Асамблея Ради Європи щодо ситуації із правами жінок в Україні. Документ підписали члени ПАРЕ від багатьох країн – Німеччини, Польщі, Швеції, Румунії, Греції, Швейцарії, Чехії, Австрії, Італії та інших. Цікаво, що підписів від України під текстом резолюції нема! До цієї короткої резолюції можна додати багато інших прикладів. Це й руйнування інституційного механізму забезпечення гендерної рівності в результаті грудневої адміністративної реформи і їх відсутність на рівні органів центральної виконавчої влади , і невиконання більшості положень Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», і формальний підхід до формування державних програм та планів, який відбивається, зокрема, у повному ігноруванні потреб потерпілих від на насильства в сім’ї, і нерозуміння навіть базових питань прав жінок з боку високо посадовців, й поширення гендерно-дискримінаційної та сексистської зовнішньої реклами, і посилення гендерних стереотипів, які активно тиражуються засобами масової інформації, і пенсійна реформа, яка не враховує гендерну ситуацію в Україні, і багато чого іншого.

У тексті Резолюції пропонується Парламентській Асамблеї Ради Європи прийняти рішення про ретельне вивчення та моніторинг ситуації жінок в Україні для розробки рекомендацій із врахуванням фактичної ситуації гендерної рівності в Україні для того, щоб запроваджувати принципи демократії, поваги до прав людини та верховенства права, які є базовими принципами Ради Європи, про які варто згадувати і Україні. Добре, щоб ця тема була разом з іншими у центрі уваги Моніторингової групи Ради Європи, і такий моніторинг не зупинявся. А поки можна констатувати, що ця резолюція займе гідне місце серед документів, що підтверджують дискримінацію за ознакою статі в Україні, яку не хочуть навіть помічати сьогоднішні керманичі держави

- 17 -