Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби в процесі виконання місцевих бюджетів є здійснення контролю за:

- витрачанням бюджетних коштів;

- станом і достовірністю бухгалтерського обліку;

- усуненням недоліків і порушень, виявлених у ході попередніх ревізій та перевірок.

Контроль здійснюється у формі ревізій і перевірок. Крім цього, контрольно-ревізійні управління розробляють пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм надалі, а також застосовують до юридичних осіб фінансові санкції за допущені порушення.

2. 5. Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація — це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів [16].

Для складання і виконання бюджетів і забезпечення порівнянності показників бюджетів усіх рівнів бюджетної системи в Україні використовується єдина бюджетна класифікація.

Бюджетна класифікація дає можливість економічного і статистичного аналізу показників доходів і витрат бюджетів, забезпечує адресність виділення фінансових ресурсів, міжнародну порівнянність показників бюджетів, необхідну для відповідного аналізу бюджетно-фінансової політики держави.

Бюджетна класифікація є єдиною і використовується при складанні, затвердженні і вико­нанні державного і місцевих бюджетів та бюджетних цільових фондів.

Бюджетна класифікація має такі складові частини [41]:

- класифікація доходів бюджету;

- класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

- класифікація фінансування бюджету;

- класифікація боргу.

Доходи, в свою чергу, класифікуються за такими розділами: - податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Видатки бюджету класифікуються за:

- функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків),

- економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

- ознакою головного розпорядника коштів (відомча класифікація видатків);

- за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Розподіл видатків за цими видами класифікації не заміняють, а доповнюють одна одну, представляючи бюджет у різних розрізах. Кожна з класифікацій відіграє свою роль у пред­ставленні бюджету.

Функціональна класифікація використовується для:

- представлення бюджету на розгляд ради відповідного рівня (в майбутньому цю роль вико­нуватиме програмна класифікація видатків);

- формування показників зведеного бюджету та здійснення міжнародних порівнянь видатків за функціями;

- здійснення макроекономічного аналізу та формування державної політики в різних галузях економіки.

Економічна класифікація є:

- основою ведення бухгалтерського обліку та звітності;

- інструментом адміністративного контролю за використанням коштів.

- забезпечує ведення реєстру усіх розпорядників бюджетних коштів;

- дає змогу чітко розподіляти відповідальність за виконання функцій (у майбутньому програм) розпорядкиками бюджетних коштів.

Програмна класифікація необхідна для:

- представлення проекту бюджету на розгляд відповідної ради;

- представлення того, яка діяльність буде фінансуватися та які завдання та цілі при цьому будуть ставитися;

- проведення аналізу використання коштів та досягнутих результатів.

В Україні в 1998 році була запроваджена бюджетна класифікація, що забезпечує прозорість виконання бюджету відповідно до вимог міжнародних стандартів і дозволяє зв'язати видатки державного та місцевих бюджетів із виконанням програмних завдань держави.

Запровадження нової функціональної класифікації видатків бюджету викликане необх­ідністю приведення її у відповідність до міжнародних стандартів статистики державних фінансів з метою забезпечення міжнародної порівнянності показників бюджету. Класифі­кація має три рівні: категорії (від 1 до 10), групи та класи. Категорії — це загальні цілі державного управління, а групи й класи описують засоби досягнення цих загальних цілей.