Аналіз забезпеченості підприємства обладнанням, шт

№	Види обладнання	Минулий рік	необхідне	наявне	Відхилення від
					Мин.року	плану
	Металоріжуче обладнання, всього, У тому числі верстати: Токарні Фрезові Шліфувальні	320 230 80 10	339 240 86 13	341 250 81 10	+21 +20 +1 -	+2 +10 -5 -3
	Кувальнопресове обладнання,всього У тому числі: Молоти преси	15 5 10	16 5 11	17 5 12	+2 - +2	+1 - +1
	ВСЬОГО	335	355	358	+23	+3

Аналіз розміщення обладнання передбачає вирахуваня його пи­томої ваги в основних та допоміжних цехах. Співвідношення величини цих показників з середніми показниками галузі та споріднених підприємств дозволяє виявити шляхи раціоналізації розміщення та ефективного використання обладнання.

24/ Аналіз основних фондів.

Усі показники використання основних фондів звичайно поділяються на дві групи показників:

• екстенсивного використання;

• інтенсивного використання.

Показники екстенсивного використання характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). Показники інтенсивного використання пов'язані з його виробітком, тобто визначають рівень використання потуж­ності. Останні показники обов'язково мають одиниці виміру (гривні, штуки, метри та ін.).

У процесі аналізу досліджуються склад і структура кален­дарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дає змогу порівняти цей показник з пла­новим, вивчати його в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявністю інформації ана­лізують також склад і використання виробничих та допоміж­них площ.

Особливу увагу завжди звертають на розрахунки та аналіз показника фондовіддачі (фондомісткості продукції). Потрібно розібратися у тенденціях її зміни і вивчити фактори, які на неї впливають.

Після цього слід перейти до аналізу використання окре­мих типів устаткування і машин. Недоліки в їх викорис­танні можуть бути пов'язані з:

1)наявністю диспропорцій у діючому парку верстатів;

2. змінами асортименту структури випуску продукції, а отже, і потреби у тих або інших видах устаткування;

3. рівнем забезпеченості матеріально-технічними ресур­сами і кваліфікованою робочою силою;

4. технічним станом, якістю ремонтів і догляду за устат­куванням;

5)іншими причинами.

25 Узагальнюючі показники використання основних фондів.

Узагальнюючими показниками використання основних фондів підприємства є: фондовіддача; фондомісткість; рентабельність; пи­томі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності.

Фондовіддача визначається за формулою:

Фв = Q \ ОФ_с, де

Фв — фондовіддача, грн.,

Q — обсяг продукції, робіт, послуг, тис.грн.,

ОФ_c— середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис.грн.

Фондомісткість — обернений показник до фондовіддачі, свідчив про ефективність використання основних фондів на підприємстві. Вираховується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції.

Фм = ОФ_c \ Q, де

Фм — фондомісткість.

Рентабельність розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів (активів):

Рф = Пб \ ОФ_c, де

Пб - балансовий прибуток.

ОФз, ОФб — відповідно, середньорічна вартість основних виробни­чих фондів в звітному і базовому роках;

Відносна економія основних фондів розраховується за форму­лою:

+ Еопвф = (ОФз - ОФб) *ПВП \ 100, де

ПВП — процент обсягу виробництва продукції.

Аналіз показників фондовіддачі проводиться у взаємозв'язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Цей взає­мозв'язок можна подати формулою:

Фв = Q : ОФ_с = (ПП • Кр) : (Фоз • Кр) = ПП : Фоз, де

ОП — обсяг продукції, тис.грн.;

ОФ — вартість основних фондів, тис.грн.;

ПП — продуктивність праці, грн.;

Кр — кількість робітників, чол.;

Фоз — фондоозброєність, грн.

Аналіз свідчить, що фондовіддача знаходиться у прямій залеж­ності від продуктивності праці та в оберненій — від рівня фондо­озброєності, її збільшення матиме місце тільки в тому випадку, коли темпи росту продуктивності праці будуть випереджати темпи зрос­тання фондоозброєності.

Узагальнюючий аналіз використання основних фондів прово­диться шляхом вирахування коефіцієнта використання виробничої потужності (Квп) та показника випуску продукції на одиницю вироб­ничого обладнання (Во):

Квп = П_Q \ ВП,

де П_Q — виробнича програма за планом у вартісному виразі;

ВП — виробнича потужність підприємства у вартісному виразі.

ВП = Q \ Оп,

де Q — обсяг продукції, тис.грн.,

Оп — кількість одиниць працю­ючого обладнання на підприємстві, в цеху, дільниці.

В процесі аналізу використання засобів виробництва фактичні показники порівнюють з плановими, базовими, середньогалузевими та показниками споріднених підприємств. При цьому визначається рівень виконання плану, вивчається динаміка і тенденція зміни показників, відхилення від середньогалузевого рівня і від показників передових підприємств.

Важливим моментом аналізу використання засобів виробництва є оцінка фонду часу обладнання.

Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, ма­шинний та корисний фонди часу. Кожний фонд часу обладнання аналізується окремо. Порівняння режимного фонду часу надає можливість виявити резерви росту коефіцієнта змінності, скорочення часу знаходження обладнання в планових ремонтах.

Порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим дає змо­гу визначити величину надпланових простоїв. Коефіцієнт змінності роботи обладнання за часом визначають за робочу добу, місяць, квартал, рік, а в просторі — по дільниці, цеху, підприємству.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання за часом вираховується діленням загальної кількості відпрацьованих машино-змін одини­цею обладнання до числа машино-днів (діб), або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу до тривалості зміни в годинах.

З Г

Кз = —-, або Кз = — , де 1 Тз

Кз — коефіцієнт змінності;

З — кількість відпрацьованих змін за добу;

Г — кількість відпрацьованих годин за добу;

Тз — тривалість зміни.

Коефіцієнт змінності робочого обладнання в просторі вирахо­вується діленням відпрацьованих машино-змін (або машино-годин) на загальну кількість верстатів або машин, закріплених за цехом, дільницею, підприємством або на найбільшу кількість машино-го­дин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі:

Кз=З\N , або Кз=ВГ\МВГ

де 3 — відпрацьовано змін за добу;

N — кількість верстатів у цеху, на дільниці, штук;

ВГ — відпрацьовано машино-годин за добу;

МВГ — максимально можлива кількість машино-годин при роботі в одну зміну.

Підвищення величини коефіцієнта змінності роботи обладнан­ня забезпечує ріст фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без додаткових капітальних вкладень на збільшення парку обладнання.

Зниження величини коефіцієнта використання режимного фонду часу на 0,04 та коефіціента змінності на 0,08 свідчить про погіршення використання обладнання. Підвищення величини цих показників потребує порівняльного аналізу використання обладнання в різні зміни різними робітниками.

Коефіцієнт використання календарного фонду часу визначаєть­ся відношенням, відповідно, режимного, планового і фактично відпра­цьованого часу до календарного, інтенсивної та інтегральної загрузки. Коефіцієнт екстенсивної, інтенсивної та інтегральної загрузки обладнання визначається відношенням фактично відпрацьованого і до планового фонду часу одиниці обладнання.

Основними причинами понадпланових простоїв обладнання є: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енер­горесурсами, робочою силою, інструментами, технологічним оснащен­ням, запасними частинами для ремонту; позапланована перестановка та переналадка устаткування; технічна несправність обладнання.

Аналіз ефективності використання основних фондів проводить­ся на підставі даних форм № 11 -ОФ, № 1-п, бізнес-плану, даних оперативного та статистичного обліку.

Різниця планових величин загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів свідчить про відставання темпів росту вартості активної частини основних фондів від загальної їх вартості основних фондів.

Аналіз балансу робочого часу доповнюється проведенням фотографій, хронометражних та моментних досліджень роботи обладнання; веденням первинної документації про брак, зміну умов роботи, простої, втрату деталей у виробництві; установленням співвідношення між машинним часом, підготовчо-заготівельним часом та допоміжним часом, та раціонального розподілу робіт за видами обладнання. Аналіз годинної продуктивності обладнання характеризує технологічні режими роботи обладнання на дільницях, в цехах та на підприємстві; технічний стан, якість та відповідність технології виробництва оснащення, інструменту, сировини, матеріалів, кваліфікації робітників; клас і чистота обробки поверхні деталей, рівень організації робочих місць, праці та інше.

Аналіз використання виробничої потужності підприємства зво­диться до порівняння фактичного випуску продукції з плановим, чи проектною потужністю. Передбачає з'ясування причин відхилення обсягу фактично випущеної продукції від максимально можливого за проектом, виявлення цехів (ділянок), де виробнича потужність використовується не повною мірою, і де рівень її використання перевищує проектну величину. Коефіцієнт використання виробничої потужності, який повинен прямувати до 1. Його величина залежить від рівня спеціалізації, механізації та автоматизації виробничих процесів, структури, асортименту та якості продукції, співвідношен­ня основного та допоміжного виробництва, структури основних фондів, ефективності використання обладнання за часом і потужністю та інших організаційно-господарських факторів.

Зікінчується аналіз забезпеченості та використання основних фондів підрахунком резервів збільшення обсягу продукції за раху­нок засобів виробництва, відпрацюванням заходів для їх викорис­тання. До таких резервів відносяться поліпшення структури основних фондів, поліпшення використання обладнання та підвищення коефіціента змінності. Для використання виявлених резервів підприємству необхідно здійснити такі заходи: поліпшити структуру капітальних вкладень, провести комплекс заходів для оновлення та модернізації облад­нання; поліпшити використання виробничих потужностей і основ­них фондів; підвищити коефіцієнт змінності роботи машин та устаткування; з урахуванням особливостей галузей та виробництв створити і застосувати прогресивні системи організації ремонту та модернізації техніки.