5. Особливості діяльності тнк в уКраїні

Залучення іноземних інвестицій в економіку країн СНД є важливою умовою забезпечення розвитку цих країн. У країнах СНД понад 2/3 прямих іноземних інвестицій надходить від ТНК (табл. 4). Україна тривалий час переживала економічну кризу й перебувала в стані занепаду, тому особливо потребує фінансової підтримки, технологічної допомоги та досвіду міжнародних компаній. Світові економічні зв’язки та взаємодія національних економік можуть стабілізувати ринок продуктивних сил і забезпечити зростання життєвого рівня населення. Провідними силами поглиблення та розширення цих зв’язків є ТНК. На українському ринку успішно діють такі ТНК, як Nestlе, Procter & Gamble, Johnson & Johnson, Соса-Соlа, McDonald's, Samsung, Toyota, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку нажаль відсутні. Винятком є Mittal Steel, для якої її український актив – Криворіжсталь – проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга.

За Інформацією прес-служби ДПА України, підприємствами у складі фі­нансово-промислових груп протягом 2008 р. сплачено до державного бюджету 24,4% платежів від загальної суми надходжень до державного бюджету Украї­ни.

Компанія	Країна	Вид діяльності	($,млн.)
Coca- Cola	США	Виробництво безалкогольних напоїв	241,0
THK	Росія	Переробка нафти	186,0
Daewoo	Корея	Виробництво легкових автомобілів	160,0
Sigma-Bleyzer	США	Інвестиції у телекомунікації, судобудівництво та інші галузі	160,0
Western NIS Enterprise Fund	США	Інвестиції у харчову, будівничу та ін.галузі	150,0
Укртатнафта	Росія	Переробка нафти	134,95
Мacdonald’s Ukraine Ltd	США	Громадське харчування	82,0
Cargill	США	Переробка та торгівля	57,0
PepsiAmericas і PepsiCo	США	Виробництво безалкогольних напоїв	542,0

Табл. 4. Найбільші інвестиції іноземних корпорацій в Україну станом на 01.01.2008

Рис. 2. ТНК на українському ринку за країною базування у 2009 р., %

В Україні в окремих галузях та виробництвах ТНК виявилися нездатними витіснити національного виробника (наприклад, кондитерська промисловість), що засвідчило наявність ніші і можливість міжнародної співпраці (подібні взаємовідносини склалися між «Рошен» та ТНК «Крафт Фудз»).

Разом з тим є галузі, до того ж, високоприбуткові, у яких Україна втратила свої перспективи. Зокрема, найбільші фабрики тютюнопромислового комплексу є власністю ТНК і імпортують сировину. Місцеве виробництво не досягло бажаного рівня взаємодії з ТНК, суміжні галузі не задіяні, що позначається на постійному зростанні імпорту. Не використовуються переваги ТНК.

Небезпечною є залежність, що склалася в нафтогазовій промисловості. Прагнення об’єднати весь процес – від видобування до реалізації продуктів нафтопереробки – супроводжується витісненням з ринку національних структур. Це достатня підстава для відповідних рішень на державному рівні.

Також небезпекою є перехід контролю до іноземних партнерів у стратегічних сферах, наприклад, у нафто­переробній галузі. Одеський нафтопереробний завод контролюється «Лукойлом» (Росія), Лисичанський — компанією «ТНК-ВР» (Росія), Херсонський — «Альянсом» (Росія), частина Кременчуцького нафтопереробного заводу «Тат-нафтою» і урядом Татарстану (Росія). Ще до початку 2006 р. практично під повний контроль іноземців перей­шли цементна і склоробна галузі. Український цемент, починаючи з 2000 р., виробляли європейські ТНК. У 2005 р. до них приєднався російський «Євро-цемент».

Найвагомішими чинниками залучення іноземного капіталу в Україну є ринок збуту й дешеві фактори виробництва. Для ТНК із країн Європейського Союзу та США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. Російським ТНК та компаніям, які зареєстровані в офшорних зонах, властиві інші пріоритети в інвестуванні: паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія.

Безумовно, транснаціональні корпора­ції активно впливають на реструктуризацію виробництва, оновлення техноло­гічної бази підприємств, що особливо важливо для економік перехідного, трансформаційного типу, до яких можна віднести і Україну. Прикладом користі, яку ТНК можуть принести Україні, є переговори щодо видобутку горючих сланців, які наразі веде український уряд з потенційними іноземними інвесторами. Серед останніх – такі компанії як Phillips, Shell, ExxonMobile, Exoil та Chevron, об’єм інвестицій яких повинен скласти не менше 1 млрд. дол.

Але, перш ніж відкрити внутрішній ринок, необхідно каталізувати створення вітчизняних ТНК. Перетворення вітчизняних компаній у міжнародні повинно стати усві­домленою метою політики держави, що прагне до посилення свого впливу в міжнародному масштабі. Доцільно стимулювати українських виробників пільговими кредитами, змістити акценти і торговельних і фінансових установ на сферу матеріального виробництва.