- •Розділ 1. Основи загальної та неорганічної хімії
- •1.1. Завдання, предмет і значення загальної та неорганічної хімії
- •1.2. Основні поняття та закони хімії
- •Закон еквівалентів
- •1.3. Короткі відомості про будову атома
- •Будова електронної оболонки атома
- •1.6. Періодична система елементів
- •1.5. Хімічний зв’язок. Будова молекул
- •1.6. Розчини
- •1.7. Основи кінетики та енергетики хімічних процесів
- •1.8. Окисно-відновні реакції
- •1.9. Класи неорганічних сполук
- •1.10. Хімія деяких елементів
- •1.11. Література
- •Розділ 2. Основи органічної хімії
- •2.1. Завдання, предмет і значення органічної хімії
- •2.2. Теоретичні засади органічної хімії
- •2.3. Основні класи органічних сполук
- •Розділ 3. Основи аналітичної хімії
- •3.1. Завдання, предмет і значення аналітичної хімії
- •3.2. Пробовідбір та пробопідготовка
- •3.3. Якісний аналіз
- •3.4. Кількісний аналіз
- •Ваговий аналіз
- •3.5. Фізико-хімічні методи аналізу
- •3.6. Приклади використання деяких методів аналізу на практиці
- •3.7. Література
- •Розділ 4. Хімія навколишнього середовища
- •4.1. Охорона навколишнього середовища
- •4.2. Радіаційне забруднення
- •4.3. Небезпечність деяких неорганічних сполук
- •4.4. Органічна хімія і харчова промисловість
- •4.5. Органічна хімія і паливо
- •4.6. Органічна хімія і забруднення навколишнього середовища
1.3. Короткі відомості про будову атома
Згідно планетарної моделі атома, яку запропонував в 1911 році англійський фізик Резерфорд, атом складається з позитивно зарядженого ядра та електронної оболонки, електрони в електронній оболонці рухаються навколо ядра (за Резерфордом) в певних орбітах. Об’єм ядра складає одну стотисячну частину від загального об’єму атома. У 1932 році було доведено, що ядро складається з нуклонів. Існує два види нуклонів: позитивно заряджені протони та електронейтральні нейтрони. Маса протонів та нейтронів майже однакова і приблизно дорівнює 1 а. о. м. Протони та нейтрони зв’язані між собою ядерними силами, які в тисячу разів більш міцні ніж хімічні зв’язки між атомами.
У 1913 році англійський вчений Мозлі при вивченні рентгенівських спектрів атомів довів, що позитивний заряд ядра атома дорівнює порядковому номеру елемента в періодичній системі елементів. Так як заряд ядра обумовлений наявністю протонів, то кількість протонів дорівнює порядковому номеру.
Атоми є незарядженими частинками. Це обумовлено тим, що поряд з позитивно зарядженим ядром в атомі існує електронна оболонка, яка складається з негативно (від’ємно) заряджених електронів. Отже, кількість електронів дорівнює кількості протонів, а також порядковому номеру елемента.
m(ē)=1/1837 а.о.м.
Заряд ядра атома є найважливішою характеристикою елемента, він є незмінним. А кількість нейтронів може бути різною у атомів одного і того ж елемента. В залежності від співвідношення кількості протонів та нейтронів в атомах одного елемента вони поділяються на ізотопи, ізобари та ізотони.
Ізотопи – атоми одного хімічного елемента, які мають різну кількість нейтронів. Наприклад, ізотопи Гідрогену – Н (або Протій), Н (або D – Дейтерій), Н (або Т – Тритій). Цифрою знизу позначається заряд ядра елемента, а цифра зверху – масове число елемента або сума протонів та нейтронів. Ядра всіх цих ізотопів мають у складі по одному протону, а нейтронів в атомі Протію немає, в атомі Дейтерію – 1, а в атомі Тритію – 2.
Ізобари – атоми різних елементів, які мають однакову атомну масу. Кількість протонів та нейтронів в атомах ізобарів різна. Наприклад, відомі ізобари Аргону та Калію з масовим числом 40: та .
Ізотони – атоми різних елементів, які мають однакову кількість нейтронів. Наприклад, та .
Радіоактивність
Ізотопи хімічних елементів поділяються на стабільні та радіоактивні.
Стабільні ізотопи існують незмінними у часі, а радіоактивні випромінюють заряджені або незаряджені частинки з ядра. При цьому в більшості випадків відбувається зміна природи атомів, тобто перетворення одного елемента в інший.
Явище радіоактивності було відкрите французьким фізиком А. Беккерелем в 1896 р. При радіоактивних випромінюваннях ядра здатні випромінювати такі частинки :
1. α-Промені, які мають незначну проникаючу дію, заряджені позитивно. α-Частинка складається з двох протонів та двох нейтронів, тобто подібна за складом до ядер гелію.
2. β-Частинки мають значно більшу проникаючу дію ніж α-частинки. Доведено, що за природою β-частинки – електрони, які мають високу швидкість руху.
3. γ-Промені мають дуже велику проникаючу дію. Це електромагнітні хвилі дуже маленької довжини, близькі за довжиною до рентгенівського випромінювання – біля декількох нанометрів.
Крім перелічених частинок радіоактивні ядра здатні випромінювати нейтрони, протони, нейтріно, позитрони.
Радіоактивні перетворення речовини не є хімічними процесами, їх вивчає ядерна фізика. Це пояснюється тим, що при радіоактивних явищах змінюється склад ядер атомів, а при хімічних реакціях відбувається перебудова лише зовнішніх електронних оболонок атомів. Склад ядра при цьому залишається незмінним. В той же час ядерні перетворення записують у вигляді рівнянь, які відрізняються від рівнянь хімічних реакцій. В основі рівнянь хімічних реакцій лежить закон збереження маси, тобто в вихідних речовинах і в продуктах реакції знаходиться однакова кількість атомів одних і тих же елементів. При ядерних перетвореннях вихідні речовини мають атоми одних елементів, а утворюються атоми інших елементів. Різними можуть бути також елементарні частинки, які бомбардують вихідні речовини та утворюються в результаті процесу. Якщо перевірку вірності написання рівнянь хімічних реакцій проводять, виходячи з закону збереження маси, то в ядерних реакціях перевіряють кількість нуклонів та кількість зарядів в правій та лівій частині рівняння.
Приклади процесів радіоактивного перетворення:
1) α-розпад
2) спонтанний поділ ядер