2. Децентралізовані державні доходи. (Кириченко)

Залежно від порядку формування та характеру використання державні доходи підрозділяються на централізовані і децентралізовані.

Децентралізовані доходи складають кошти, що поступають у розпорядження окремих державних підприємств, установ, організацій, міністерств, відомств, інших органів безпосередньо, незважаючи на Державний бюджет та інші централізовані фонди. Передача частини державних доходів у децентралізоване управління до певної міри умовна. В цій ситуації не змінюється власник, а державні кошти передаються в оперативне управління, не стаючи власністю державних під­приємств.

Децентралізовані - це доходи, які залишаються у розпорядженні державних підприємств, установ, організацій при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту і формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку.

Джерелами їх формування є прибутки і доходи державних підприємств, установ, організацій, населення.

Децентралізовані держдоходи формуються на підприємствах, функціонуючих у сфері матеріального виробництва. Джерелом фінансових ресурсів цих фондів є прибуток суб’єктів господарювання різних форм власності.

В процесі формування прибутку суб’єкти господарювання об’єктивно зацікавлені у зростанні накопичених за рахунок збільшення обсягів виробництва і зниження рівня собівартості продукції.

Забезпечити стимулюючий вплив прибутку на виробництво має система його розподілу.

Фінансові ресурси, формуємі за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, розподіляються по трьом рекомендованим напрямкам:

• на фінансування заходів по розширенню виробничого процесу, фінансування НТП, витрати на модернізацію, реконструкцію, технічне переобладнання, витрати на фінансування приріста власних обігових коштів, витрати на погашення довгострокових кредитів;

• фінансові ресурси, які поступають на соціальний розвиток трудового колективу;

• витрати на додаткове матеріальне заохочування робітників, поточне преміювання.

Певну цільову роль в доходах підприємства відіграють амортизаційні відрахування. Головна функція фонду амортизації є забезпечення простого відтворення.

3.Класифікація державних видатків. (Павлюк)

Державні видатки - це обсяг коштів, що витрачається державою в процесі виконання ЇЇ функцій. Відповідно до рівня розміщення державних видатків їх поділяють на централізовані та децентралізовані. З урахуванням впливу державних видатків на процеси розширеного відтворення їх поділяють на поточні видатки та видатки розвитку.

Поточні видатки - це видатки бюджету на соціальний та економічний розвиток держави, фінансування заходів соціального захисту населення та інші видатки, які не передбачені у видатках розвитку. Поточні видатки забезпечують державне споживання (купівля товарів та послуг), передбачені законодавчо виплати населенню, перекази за кордон, державні субсидії, дотації, субвенції (трансферти) тощо.

Видатки розвитку - це витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови національної економіки та інші видатки, пов'язані із розширеним відтворенням.

Державні видатки з позиції використання державних фінансів умовно можна поділити на дві категорії: державне фінансування та державне споживання.

Державне фінансування передбачає процес перерозподілу акумульованих у зведеному бюджеті коштів. Державні видатки у контексті державного фінансування здійснюють відшкодування з бюджету життєво необхідних суспільних витрат у вигляді відповідних послуг держави (наприклад, частина зібраних коштів від податкових надходжень, отриманих від фізичних осіб, використовується на фінансування освіти, науки, охорони здоров'я тощо). Для забезпечення ефективності такого фінансування передбачається використання програмно-цільового методу, який все ширше впроваджується.

Державне споживання - це використання коштів бюджету держави на утримання владних структур (апарату Кабінету Міністрів, Президента, Верховної ради України, правоохоронних органів, збройних сил тощо), які необхідні для управління країною, оборони та забезпечення в ній правопорядку.

За формами фінансування розрізняють такі державні видатки:

- державні інвестиції;

- державні трансферти (субсидії, субвенції, дотації);

- державні кредити;

- кошторисне фінансування.

Крім вищезазначених ознак класифікації державних видатків, їх можна поділити на такі види:

1. За фондами фінансових ресурсів:

- загальний фонд - видатки, пов'язані з фінансуванням діючої мережі установ, закладів, соціальних програм;

- спеціальний фонд — видатки, пов'язані з окремими заходами, програмами.

2. За роллю в розвитку національної економіки:

- розвиток виробництва - фінансування окремих програм промисловості, сільського господарства, транспорту, будівництва, зв'язку тощо;

розвиток сфери суспільних послуг - фінансування науки, культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення.

3. За суспільним призначенням:

- економічний розвиток;

- соціально-культурні заходи;

- наука і освіта;

- обороноздатність країни;

- правоохоронна діяльність;

- управління;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- обслуговування державного боргу.

4. За цільовим призначенням:

- заробітна плата бюджетним установам;

- нарахування на заробітну плату;

- господарські витрати;

- поточний та капітальний ремонт;

- дотації тощо.