Обсяг виконаних наукових та науково-технічних робіт
|
Всього, у фактичних цінах |
У тому числі |
Питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП |
|||
фундаментальні дослідження |
прикладні дослідження |
Розробки |
науково-технічні послуги |
|||
|
млн. грн. |
% |
||||
1996 |
1111,7 |
140,6 |
321,6 |
606,9 |
42,6 |
1,36 |
1997 |
1263,4 |
188,5 |
309,2 |
693,7 |
72,0 |
1,35 |
1998 |
1269,0 |
205,5 |
297,5 |
682,8 |
83,2 |
1,24 |
1999 |
1578,2 |
220,5 |
330,4 |
918,6 |
108,7 |
1,21 |
2000 |
1978,4 |
266,6 |
436,7 |
1106,3 |
168,8 |
1,16 |
2001 |
2275,0 |
353,3 |
304,9 |
1317,2 |
299,6 |
1,11 |
2002 |
2496,8 |
424,9 |
343,6 |
1386,6 |
341,7 |
1,11 |
2003 |
3319,8 |
491,2 |
429,8 |
1900,2 |
498,6 |
1,24 |
2004 |
4112,4 |
629,7 |
573,7 |
2214,0 |
695,0 |
1,19 |
2005 |
4818,6 |
902,1 |
708,9 |
2406,9 |
800,7 |
1,09 |
2006 |
5354,6 |
1141,0 |
841,5 |
2741,6 |
630,5 |
0,98 |
2007 |
6700,7 |
1504,0 |
1132,6 |
3303,1 |
761,0 |
0,93 |
2008 |
8538,9 |
1927,4 |
1545,7 |
4088,2 |
977,7 |
0,90 |
2009 |
8653,7 |
1916,6 |
1412,0 |
4215,9 |
1109,2 |
0,95 |
Інноваційна активність
Роки |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
Питома вага підприємств, що займалися інноваціями |
18 |
16,5 |
18 |
15,1 |
13,7 |
11,9 |
11,2 |
14,2 |
13 |
12,8 |
13,8 |
Впровадження інновацій на промислових підприємствах
Роки |
2000 |
2001 |
2002 |
2003 |
2004 |
2005 |
2006 |
2007 |
2008 |
2009 |
2010 |
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. % |
14,8 |
14,3 |
14,6 |
11,5 |
10 |
8,2 |
10 |
11,5 |
10,8 |
10,7 |
11,5 |
Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, % |
|
6,8 |
7 |
5,6 |
5,8 |
6,5 |
6,7 |
6,7 |
5,9 |
4,8 |
3,8 |
Суб’єкт державного регулювання науково-технічної сфери – Державне агенство з питань науки, інновацій та інформатизації України (http://www.dknii.gov.ua/)
Заходи щодо подолання негативних тенденцій:
Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України (1999 р.)
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Проте цього в умовах жорсткого фінансового дефіциту, падіння обсягів виробництва, структурних зрушень, корінної трансформації економічних відносин у країні все ще недостатньо.
Інвестиційний потенціал - максимально можлива здатність залучати у виробництво і ефективно використовувати інвестиційні ресурси для здійснення реальних і фінансових інвестицій, які матеріалізуються у новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі.
У межах держави інвестиційними ресурсами є валові заощадження (державні + особисті). Валові заощадження = ВВП – G – C.
Інвестиційний потенціал характеризується поняттями “інвестиційний ризик”, “інвестиційна привабливість”, “інвестиційний клімат”.
Інвестиційний ризик — якісна характеристика, яка вказує на ймовірність втрати інвестицій та доходу від них. Можна виокремити такі чинники ризику: політичний, економічний, соціальний, кримінальний, екологічний, фінансовий, законодавчий. При оцінці інвестиційних ризиків варто взяти до уваги:
політичний ризик — політична та кадрова стабільність або нестабільність у країні, рівень авторитетності влади (високий чи низький);
економічний ризик — активність суб’єктів у реалізації економічних реформ і регуляторної політики, адекватність інвестиційних намірів стратегії економічного розвитку країни;
соціальний ризик — демографічне навантаження постійного населення, міжрегіональну та міждержавну міграцію, грошові доходи населення, кількість безробітного населення, криміногенну ситуацію;
екологічний ризик — рівень забрудненості навколишнього природного середовища, свідчення наявності зон екологічного лиха.
При визначенні інвестиційного ризику, прийнятті рішень щодо інвестування оцінюють інвестиційний клімат та інвестиційну привабливість.
Інвестиційний клімат держави — це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній діяльності вітчизняних і закордонних інвесторів.
Для оцінки інвестиційної привабливості використовують різні методики, що дають змогу визначити її на макро-, галузевому, регіональному рівнях і рівні підприємства.
У практиці оцінювання інвестиційної привабливості застосовують два основні підходи:
провадиться індивідуальна оцінка параметрів інвестиційного потенціалу й інвестиційного ризику, що дає можливість найбільш повно визначити вагу певних чинників при реалізації проекту. Чим менший ризик, тим більша інвестиційна привабливість і навпаки.
виявлення співвідношення прибутковості та ризику, а також їх взаємозв’язку.