4. Прогнозування розвитку підприємств

Прогноз (від гр. рго§по5І5 — передбачення) — це спроба визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) про­гнозу називають прогнозуванням. Прогнозування розвитку (ста­ну) підприємства або організації— це наукове обґрунтування мож­ливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямків діяльності) в майбутньому, а також аль­тернативних способів і строків досягнення очікуваного стану.

Прогнозування встановлює реальність цілей підприємства. Прогнозування спрямоване на встановлення стану та результатів діяльності підприємства в майбутньому.

Початковий стан прогнозування – це встановлення з допомогою ринку соціально - економічного замовлення суспільства. Це замовлення визначає потреби суспільства в тих або інших продуктах, а також воно визначає обмеження ресурсів, які суспільство може витратити, а підприємство може виділити на цю мету. Зв'язок потреби – ресурси повинен бути врахований на першій стадії прогнозування.

Прогнозування визначає шляхи та напрямки розвитку підприємства. А також терміни здійснення конкретних подій.

Завдання прогнозування:

1. Передбачення можливого розподілу ресурсів по різних напрямках.

2. Визначення нижніх та верхніх границь результатів.

3. Оцінка максимально можливої кількості ресурсів, яка виправдана для розвязку проблеми.

Прогноз – це передплановий документ. Методи прогнозування бувають пасивні і активні. Пасивний прогноз ґрунтується на вивченні економічних процесів, які є досить інертні.

Активний прогноз ґрунтується на системі моделей та прийомів, які враховують вплив на хід економічних процесів.

5. Принципи та зміст економічного прогнозування.

Прогноз визначає реальність і доцільність стратегії, тому він має багато спільного з плануванням. Але планування – це процес прийняття практичного здійснення управлінських рішень, а прогнозування – це формування передумов для прийняття цих рішень.

Існує два підходи до прогнозування: пошуковий та нормативний.

Пошуковий – це виявлення можливостей даного підприємства, виходячи з його природної логіки розвитку.

Нормативний – це формування перспективних цілей перебудови виробництва, створення нових виробів.

Можливе використання обох підходів одночасно. В такому випадку можна отримати найбільш повні дані та матеріали для визначення політики підприємства.

Прогнозування не дає конкретних рекомендацій, а лише визначає можливі шляхи досягнення.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах. Головними з них є такі:

• цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідниць­ких завдань;

• системність — побудова прогнозу на підставі системи методів і моделей, що характеризуються певною ієрархією та послідовні­стю;

• наукова обґрунтованість — усебічне врахування вимог об'єктивних законів розвитку суспільства, використання світо­вого досвіду;

• багаторівневий опис — опис об'єкта як цілісного явища і вод­ночас як елемента складнішої системи;

• інформаційна єдність — використання інформації на однако­вому рівні узагальнення й цілісності ознак;

• адекватність об 'єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка стійких взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

• послідовне вирішення невизначеності — ітеративна процеду­ра просування від виявлення цілей та умов, що склалися, до визна­чення можливих напрямків розвитку;

• альтернативність — виявлення можливості розвитку об'єкта за умови різних траєкторій, різноманітних взаємозв'язків і струк­турних співвідношень.

Можливі методи прогнозування.

Система методів прогнозування формується через фіксацію можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутньо­го стану того чи того суб'єкта господарювання. Залежно від дже­рел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи: 1) фактографічні; 2) евристичні.

Фактографічні методи прогнозування базуються на викорис­танні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об'єкта про­гнозування.

Основними в цій групі є методи: екстраполяції, функцій, кореляційно-регресійних моделей.

Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методич­них правил теоретичних досліджень. Конкретні методи прогнозу­вання цієї-групи охоплюють дві підгрупи —інтуїтивні та аналітичні. З-поміж основних методів першої підгрупи виокремлюють мето­ди експертної оцінки й «мозкової атаки», а другої — методи мор­фологічного аналізу, побудови «дерева цілей», інформаційного моделювання, оптимізації.