Тема 2. Порядок укладення та ведення страхової угоди.

1. Страхова угода та її основні етапи.

2. Андеррайтинг та його завдання.

3. Договір страхування та його зміст.

4. Права та обов’язки сторін щодо укладеного договору страхування.

5. Припинення дії договору страхування.

6.Порядок та умови здійснення страхових виплат та страхового відшкодування.

1. Під стаховою угодою слід розуміти сукупність взаємовідносин між страховиком та страхувальником від моменту укладення договору страхування до закінчення строку його дії.

Основними етапами страхової угоди є такі:

І етап – подання страхувальником заяви про прийняття даного об’єкта на страхування;

ІІ етап – вирішення страховиком питання щодо прийняття даного об’єкта на страхування;

ІІІ етап - укладення договору страхування;

ІУ етап – відшкодування збитків за договорами страхування.

Взаємовідносини між страховиком і страхувальником базуються на фундаментальних принципах страхування: наявності майнового інтересу; дотриманні найвищої сумлінності; відшкодування збитків в межах дійсних витрат; принцип сутрогації, тощо.

На стадії подання заяви страхувальником починається реалізація принципів наявності страхового інтересу та найвищої сумлінності.

У заяві, яка подається за розробленою страховиком формою, страхувальник повинен довести свій інтерес в об’єкті страхування , інакше договір не буде укладений.

Заява містить перелік питань, що стосуються об’єкта страхування. Страхувальник повинен відповісти на поставлені питання абсолютно чесно і якомога точніше. Заява містить також декларацію страхувальника, у якій він заявляє, що подана ним інформація є правдивою, а також застереження, в якому страховик попереджає страхувальника про відповідальність за неправдиві відповіді на запитання стосовно об’єкта, що має бути прийнятий на страхування.

Для надання юридичної ваги заяв разом з декларацією і застереженням страховик розглядає її як невід’ємну частину договору страхування.

2. Отримавши заяву, страховик га її основі вирішує, чи приймати йому пропозицію страхувальника.

Процес прийняття ризику на страхування називається андеррайтингом.

Андеррайтинг спрямований на вирішення таких завдань:

1. оцінка запропонованого ризику з точки зору характеристики об’єкта страхування, міри ризику та розміру максимально можливого збитку;

2. на основі оцінки ризику вирішення питання щодо його прийняття на страхування або відхилення поданої заяви;

3. у разі згоди щодо страхування даного об’єкта – визначення строків страхування та розмірів страхового забезпечення;

4. обчислення розміру страхової премії за договором страхування з урахування істотних характеристик даного об’єкта.

Андеррайтинг завершується або відмовою страхувати певний об’єкт, або підписанням договору ( видачею страхового полісу).

3. Визначення договору страхування дається у ст.16 Закону України “Про страхування”.

Договір страхування – це письмова угода між страховиком і страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Згідно ст. 17 Закону України “Про страхування” правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити: перелік об’єктів страхування; порядок визначення розмірів страхових сум; страхові ризики; порядок укладення договору страхування; порядок і умови здійснення страхових виплат; страхові тарифи; умови припинення договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім’я та по-батькові, дату народження страхувальника; об’єкт страхування; розмір страхової суми за договором страхування; перелік страхових випадків; розміром страхових внесків і строки їх сплати; страховий тариф; строк дії договору; умови здійснення страхової виплати; права та обов’язки сторін щодо укладеного договору страхування та їх підписи.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

4. Згідно укладеного договору страхування визначаються права та обов’язки сторін щодо такого договору , тобто страховиків та страхувальників.

Так, ст. 20 Закону України “Про страхування” визначає такі обов’язки страховика:

1. ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2. на протязі 2-х робочих днів як стане відомо про страховий випадок, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

3. при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату в передбачений договором строк;

4. відшкодовувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору.

5. тримати у таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан;

6. за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, переукласти з ним договір страхування.

Основними правами страховика є такі:

1. самостійно вибирати вид діяльності та види страхування;

2. самостійно розробляти правила страхування;

3. припинити дію договору страхування у випадку несплати страхових платежів страхувальником;

4. самостійно встановлювати причини та обставини страхового випадку;

5. відмовити страхувальникам у виплаті страхового відшкодування та страхових сум у випадках:

• навмисних дій страхувальника, спрямованих на настання страхового випадку;

• представлення страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування;

• несвоєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин.

Статтею 21 Закону України “Про страхування” визначені такі обов’язки страхувальника:

1. своєчасно вносити страхові платежі;

2. при укладанні договору страхування надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику;

3. повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об’єкта страхування;

4. вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5. повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Основними правами страхувальника є такі:

1. самостійно обирати страховика;

2. самостійно обирати вид майнового чи особистого страхування та укладати договори страхування;

3. безумовного виконання обов’язку страховика по укладенню договору страхування;

4. здійснювати дострокове розірвання договору страхування;

5. укладати договори про страхування третіх осіб;

6. при укладанні договорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум.

. Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1. закінчення строку дії договору;

2. виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3. несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

4. ліквідації страхувальника-юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності;

5. ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6. прийняття судового рішення при визнання договору страхування недійсним;

7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона повинна повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі.

У разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

6. Згідно ст.25 Закону України “Про страхування” здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника та страхового акта (аварійного сертифіката) , який складається страховиком або аварійним комісаром.

Аварійні комісари – це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків.

У разі необхідності страховик може робити запити про страховий випадок до правоохоронних органів, банків, медичних закладів.

Якщо страховик сплатив відшкодування в розмірі повної страхової суми, то його зобов’язання перед страхувальником вважаються вичерпаними, а договір втрачає чинність. В інших випадках договір вважається чинним в обсягах різниці між встановленою страховою сумою і сумою сплаченого відшкодування.

Юридичні особи мають право отримати страхову виплату тільки безготівковим шляхом, а громадяни – як безготівковим шляхом, так і готівкою. Забороняється сплата відшкодування готівкою, якщо страхові внески було зроблено готівково.

Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

1. навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку;

2. вчинення страхувальником-громадянином умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування чи про факт настання страхового випадку;

4. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин;

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.