Гранично допустимі викиди (скиди)

ГДВ/ГДС — екол. нормативи, що визначають гранич. межі викидів в атмосферне повітря і скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, ін. шкідливих впливів на навколишнє природ, середовище. Цей норматив встановлюється для кожного стаціонар, джерела забруднення і диференційований щодо кожної забруднюючої речовини і кожн. фактора фіз. або біол. впливу. Заг. правові засади нормування у даній галузі встановлені Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) і «Про охорону атмосферного повітря» (1992), Водним кодексом України. Крім того, порядок розробки і затвердження ГДВ/ГДС регулюється спец, правилами, які встановлюються М-вом охорони навколишнього природ, середовища та ядер, безпеки України (в частині ГДВ/ГДС забруднюючих речовин у повітрі та воді) і цим м-вом разом з М-вом охорони здоров'я України (в частині гранично допустимих шкідливих впливів фіз. і біол. факторів).

ГДВ/ГДС для всіх стаціонарних джерел розробляються відповідними підприємствами, установами та організаціями. Потім вони узгоджуються з місц. органами держ. влади і органами місц. самоврядування щодо термінів виконання заходів, спрямованих на зниження викидів (скидів) забруднюючих речовин до нормат. рівнів; термінів відсе-лення людей і перебазування об'єктів соціального призначення із санітарно-захисних зон; зниження обсягів в-ва і викидів (скидів) забруднюючих речовин за несприятливих метеорол. умов. ГДВ/ГДС затверджуються М-вом охорони здоров'я України чи М-вом охорони навколишнього природ, середовища та ядер, безпеки України. Нормативи ГДВ/ГДС є обов'язковими для виконання усіма підприємствами, установами та Організаціями.

Гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.

15. У чому полягає екологічне ліцензування?

Екологічне ліцензування — це відносини між державою в особі її спеціально уповноважених органів та суб'єктами господарювання (фізичними та юридичними особами), змістом яких є санкціонування здійснення цими суб'єктами певної діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища на основі оцінки їх відповідності комплексу вимог, що висуваються з боку держави.

Екологічне ліцензування є функцією державного управління, з допомогою якої забезпечується правовий зв'язок між діяльністю суб'єктів господарювання в галузі природокористування та охорони довкілля та державою в особі її органів. Через функцію ліцензування держава ніби бере на себе частину відповідальності за всю діяльність в екологічній сфері, що підлягає ліцензуванню. Такому ліцензуванню підлягають найбільш важливі з точки зору державних інтересів види діяльності, а також види діяльності, які можуть спричинити найбільш суттєвий вплив на якісні та кількісні характеристики природних ресурсів та довкілля в цілому. Надаючи екологічну ліцензію, держава визначає придатність конкретного суб'єкта (його відповідність кваліфікаційним вимогам, вимогам організаційного, матеріально-технічного забезпечення тощо) здійснювати певну екологічно-важливу діяльність. Законодавство не містить визначення поняття «екологічне ліцензування» чи «екологічна ліцензія»

Під екологічною ліцензією нами розуміється узагальнена назва групи дозвільних документів державного зразка, якими засвідчується право суб'єкта господарювання (ліцензіата) на провадження зазначеного в ній виду господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів чи потенційним шкідливим впливом на довкілля, протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Законодавство не встановлює чіткого переліку ліцензій власне екологічного характеру

16. На основі норм законодавства встановіть, до компетенції яких конкретно державних органів належить право припинення, зупинення чи обмеження діяльності підприємств та інших об’єктів, у випадку порушення ними вимог екологічного законодавства.

Рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

17. Які функції управління прямо чи опосередковано спрямовані на інформаційне забезпечення охорони довкілля?

18. Дайте визначення поняття "екологічний контроль", які види та завдання екологічного контролю

Екологічний контроль становить одну з основних функцій управління охороною навколишнього природного середовища і забезпечення раціонального природокористування. Під екологічним контролем розуміється діяльність уповноважених суб'єктів, які здійснюють перевірку додержання і виконання чинного екологічного законодавства.

Завдання екологічного контролю сформульовані у ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Вони полягають у забезпеченні додержання вимог чинного екологічного законодавства всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами. Контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан довкілля.

Екологічний контроль проводиться у формах попереднього і поточного контролю. Попередній контроль здійснюється стосовно різних видів діяльності, які можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища (погодження з органами з охорони навколишнього природного середовища проектів будівництва господарських об'єктів,участь представників цих органів у роботі державних приймальних комісій тощо). Поточний екологічний контроль здійснюється на стадіях експлуатації об'єктів, які впливають на стан навколишнього природного середовища, у процесі використання природних ресурсів тощо.

Залежно від уповноваженого суб'єкта, який здійснює функції контролю, та сфери його дії екологічний контроль поділяється на види: державний, відомчий, виробничий, громадський. У своїй сукупності ці види становлять механізм контролю за додержанням екологічного законодавства у будь-якій сфері його дії.