Інфрастр-ра кред. С-и

1. Нормативно-правове забезпечення, що включає с-му законів і підзаконних актів, які юр-но визначають і регламентують сфери д-сті кред. інститутів.

2. С-ми захисту інтересів вкладників банків, що передбачають д-сть спеціалізованих органів страхування депозитів клієнтів під контролем ЦБ, незалежних урядових органів або самих комерційних банків

3. Нац. асоціації банків та інших кред. установ, об'єднаних за функціонал. ознаками з метою захисту інтересів своїх членів і вст-ня для них основних правил ведення бізнесу, тобто для саморегулювання своєї д-сті.

4. Інформаційне забезпечення, що передбачає наявність спеціалізованих організацій, які встановлюють рейтинги банків, наявність централізованих с-м інформації про клієнтів, публікацію спеціальних видань зі статистичними та аналітичними матеріалами про стан грош-кредї сфери ек-ки.

5. Розрахункова мережа, що забезпечує врегулювання платіжних зобов'язань між інститутами кред. с-ми через електронні засоби зв'язку, клірингові палати обчислювальні центри, що можуть контролюватися ЦБ або бути самостійними організаціями

6. Інкасаторське та охоронне обслуг-ня кред. інститутів, що може здійснюватись як самими банками, так і спеціалізованими організаціями

7. С-ма підготовки кадрів для кред. інститутів, що включає мережу навчальних закладів, які готують спеціалістів для роботи в кред. установах

3. Особливості розвитку кредитної системи в Україні.

Основною ланкою кред. с-ми є банки, яким належить ключова роль у кред-фін обслуг-ні ек-ки

Банк - це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні грошові кошти, надає їх у кредит, здійснює розрахунки та інші фін. операції. Сук-сть різних банків, що функц-ють у країні, утворює банк. с-му, яка є складовою частиною кред. с-ми

Банк - невід'ємна частина сучасного ринк. Гос-ва. Банки як під-ва особливого роду забезпечують господарс. оборот необхідними платіжними засобами, створюючи умови для організації ділового циклу

Банки як основа кред. с-ми е головними посередниками у всьому комплексі взаємовідносин різних суб'єктів ринкової ек-ки

Зародження банк. справи сталося ще в рабовласницькому періоді, коли виникають лихварство та міняльні операції. Центром цих процесів було спершу Вавилонське царство (VII — VI сг. до н.е.), до часів існування якого належать перші історичні згадки про діяльність стародавніх банкірів. Ці відомості стосуються, зокрема, вавилонських банкірських домів Ігібі, Іддін-Мардука. Мурашу та ін., що приймали процентні вклади видавали позики під письмові зобов'язання і під заставу різних цінностей, здійснювали платежі за рахунок клієнтів, виступали поручителями за різноманітними угодами, брали участь у торговельній справі на пайових засадах виконували роль радників та довірених осіб за укладання різних угод

Процес виникнення й розвитку банків був об'єктивно зумовлений еволюцією кред. відносин і став важливим етапом ек. прогресу с-ва

Основні функції банків

Посередництво в кредиті - полягає у перерозподілі банками коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообороту к-лів під-в і доходів н-ня

Посередництво в платежах - полягає в організації банками безготівкових розрахунків між суб'єктами ринку переказуванням коштів з рахунку на рахунок або заліком взаємних вимог.

Акумулювання вільних коштів і перетворення їх на к-л - визначає роль банків як основних фін. інститутів що стимулюють процес нагромадження в госп-ві. Викор-ня кредиту забезпечує розвиток в-ва та збільшення споживання, тобто заг. ек. розвиток с-ва

Створення кред. засобів обігу - полягає в тім, що банки своїми кред-розрахунковими операціями забезпечують потреби госп. обороту належною к-стю платіжних засобів у формі кред. грошей