5.6.6.1. Заміщені динітроаніліну

Мигальна »(і|)актер

Активність гербіцидів цієї групи визна­чається будовою ароматичного ядра. Ці сполуки утворюють стійкі Е-комплекси з мунлеофільними компонентами рослинних тканин. Активні сполу­чи утворюють також групи ОСН₃, CF₃, CN на місці першого ради-

шіда.

', Заміщені динітроаніліну спочатку зупиняють процеси росту, по­рушують синтез нуклеїнових кислот ДНК і РНК. Це призводить до іупинки вторинних процесів росту, реплікації ДНК, клітинного по­ділу, синтезу фітогормонів. Нітроаніліни порушують рівновагу фіто-гпрмонів у коренях рослин. У взаємодії з білками в проростаючих

168 Білик М. О., Евтушенко М. Д., Марютін Ф. М., Пантелеев В. К., Туренко В. П.

Збудник хвороби — гриб Drechslera teres Ito (син. Helminthosporium teres Sacc.) із класу Deuteromycetes, порядку Hyphomycetales, Конідіє-носці у нього темні, циліндричні, завдовжки до 130 мкм, багатоклітинні, зібрані в пучки. Конідії світло-оливкові, циліндричні, розміром 80— 175x15—22 мкм з 3—8 перегородками. На уражених рештках гриб може формувати сумчасту стадію Pyrenophora teres Drechsl. з порядку Sphae-riales у вигляді псевдотеціїв (рис. 3.20, 3, б, в, г).

Зберігається гриб на уражених рослинних рештках грибницею і коні­діями, конідіями на поверхні насіння, а в районах вирощування озимого ячменю — грибницею і конідіями на заражених з осені посівах. Додатко­вим джерелом інфекції є псевдотеції на уражених рештках.

Ринхоспоріоз (облямівкова плямистість). Хвороба зустрічається повсюдно, однак найбільш поширена і шкодочинна в Поліссі та західно­му Лісостепу України в умовах підвищеної вологості. Розвитку хвороби сприяють пізні строки сівби.

Ринхоспоріоз проявляється впродовж усього вегетаційного періоду, а максимального розвитку набуває у фазу молочної стиглості зерна. На листках, їх піхвах з'являються спочатку водянисті сіро-зелені видовжені плями з темно-бурою облямівкою (рис. 3.21, 1). Згодом вони стають світ­лими, а у вологу погоду вкриваються рясним сіро-блакитним нальотом конідіального спороношення. Листки скручуються і засихають. На зерні за умов підвищеної вологості хвороба проявляється у вигляді світло-коричневих плям з темно-бурим ореолом.

Збудник хвороби — гриб Rhynchosporium gra-minicola Heinsen із класу Deuteromycetes, порядку Hyphomycetales. Конідії безбарвні, двоклітинні, за формою нагадують лезо садового ножа або дзьоб птаха, розміром 16—18x3—5 мкм (рис. 3.21, 2).

Під час вегетації хвороба поширюється коніді­ями, проростання яких відбувається за наявності крапельної вологи при температурі 2—30°С (опти­мум 16—20°С).

Основне джерело інфекції — грибниця патоге­ на і конідії на уражених рослинах озимого ячменю я: Рис. 3.21. ^та рештках, додаткове — заражене насіння, в якому

.{Ринхоспоріоз зберігається грибниця.

ячменю: Шкодочинність ринхоспоріозу проявляється

1-j уражений лист; ^в зниженні врожаю (до 15 % і більше), погіршенні

2 — конідії гриба, кормових та пивоварних якостей зерна.

169

Захист злакових і бобових культур від шкідників, хвороб і бур 'янів

Септоріоз. Хвороба поширена повсюди, однак інтенсивного розвитку набуває в умовах підвищеної вологості.

Збудниками хвороби є гриби роду Septoria (S. hordei Jacz, S. graminum Desm., S. nodorum Berk.) із класу Deuteromycetes, порядку Sphaeropsi-dales.

При ураженні S. hordei плями неясні, світлі або жовтуваті, листки бі­ліють і засихають. На плямах з обох боків листків формуються численні діаметром 125—200 мкм пікніди з безбарвними, прямими, розміром 25—35x3—4 мкм, з 3—5 поперечними перегородками пікноспорами.

У разі ураження S. nodorum плями, в основному, на нижніх листках. Пікніди дуже дрібні (діаметром 80—140 мкм), пікноспори безбарвні, вузькоциліндричні, часто зігнуті, розміром 15—25x2—5 мкм, з 2—3 по­перечними перегородками.

В результати ураження S. graminum плями видовжені, світлі, згодом —-сірі, з вузькою бурою облямівкою. Пікніди діаметром 150 мкм розміщу­ються групами. Пікноспори ниткоподібні, часто зігнуті або закручені, роз­міром 50—75x2—3 мкм, з неясними поперечними перегородками.

У період вегетації хвороба поширюється пікноспорами. Зимують збуд­ники пікнідами на післязбиральних уражених рештках, інколи грибни­цею і пікнідами на насінні.

Септоріоз спричинює завчасне засихання листків, що призводить до значних втрат врожаю.

Жовта карликовість ячменю. В Україні хвороба зустрічається по­всюдно, однак найбільш поширена в південних областях. Характерними симптомами є золотисто-зелене забарвлення листків зверху донизу пере­важно з країв, потовщення листкових пластинок, внаслідок чого вони стають жорсткими, надмірне кущіння, недорозвиненість і карликовість рослин (при ранньому зараженні), невиколошування або пустоколосість (рис. 3.22, 2).

Збудник хвороби — вірус Barley yellow dwarf virus. Крім ячменю, він уражає понад 30 видів культурних і дикорослих злаків.

Передається вірус різними видами попелиць. Механічно із соком і з насінням не передається.

Основне джерело інфекції — заражені з осені посіви озимих злакових культур, дикорослі злаки.

Штрихувата мозаїка, або несправжня штрихуватість ячменю. Поширена скрізь, де вирощується культура. Крім ячменю, уражає пшени­цю, цукрову кукурудзу.

Хвороба проявляється на листках у вигляді світло-зелених або жовту­ватих паралельних смуг, розташованих уздовж жилок листа і некротичної