10. Основні показники, що характеризують розвиток та ефективність ртм.

Ф актичний рівень забезпечення регіону мережею роздрібних торговцю загалом можна визначити за допомогою показників щільності торгової мережі стосовно до населеності регіону і його територій Коефіцієнт щільності мережі стосовно до населеності регіону (Кщ.н.р), за допомогою якого можна встановити, скільки в середньому роздрібних торговців (взагалі або за окремими видами чи типами) приходиться на 1000 мешканців регіону, розраховується за формулою:

де Чр.т — чисельність роздрібних торговців в регіоні, од.; Чнас — чисельність населення в регіоні, чол.

Коефіцієнт щільності мережі стосовно до території регіону (Кщ.т.р) показує, яка кількість роздрібних торговців функціонує на визначеній площі регіону (га, км ), і набуває вигляду:

де Speг — площа регіону, в якому розташована торговельна мережа (га, м, тис. м ).

Похідними, зворотними до показників щільності торговельної мережі є середня кількість населення і середня площа, які обслуговуються одним роздрібним торговцем регіону.

Середню кількість населення, що припадає на одне торговельне підприємство (одиницю) в регіоні, можна розрахувати в загальному вигляді як співвідношення чисельності мешканців до чисельності всіх торговців у регіоні:

або як співвідношення чисельності населення до торгової площі магазинів регіону:

Середню площу регіону, що охоплюється одним роздрібним торговцем, визначають діленням площі регіону на загальну чисельність роздрібних торговців, в ньому розташованих:

Слід зазначити, що як коефіцієнти щільності торговельної мережі, так і обернені до них величини є узагальнюючими, придатними для порівняльного аналізу стану і динаміки розвитку мережі роздрібних торговців у регіональному масштабі (адміністративний район, великий населений пункт, область). Водночас слід ураховувати, що вони часто згладжують суттєві мікро-регіональні особливості і дають значну похибку при територіальному аналізі торговельної мережі.

11.Тенденції розвитку ртм в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Підвищення ефективності організації та технології торгівлі в Україні у сучасних умовах господарювання вимагає постійного вивчення, узагальнення та впровадження передового зарубіжного досвіду у торговельну діяльність суб'єктів господарювання. Особливого значення набувають питання використання зарубіжного досвіду щодо розвитку роздрібної торговельної мережі.

Тенденціями розвитку торговельної мережі за кордоном є: посилення процесу концентрації капіталу в роздрібній торгівлі;

систематичне скорочення чисельності дрібних магазинів; укрупнення розмірів підприємств;

швидкий ріст кількості торгових центрів (один із найбільших торгових центрів в Едмоні (Канада) займає майже 50 га, містить автостоянку на 15 тис. автомобілів, включає 828 магазинів площею 280 тис. м² з кількістю працівників 15 тис. осіб і розрахований на щорічне відвідання 8 млн. осіб;

Найбільш поширеними типами магазинів за рубежем є:

• Суперети — це магазини самообслуговування з невеликою торговельною площею (120-400 м²) і переважно (90-95 %) продовольчим асортиментом товарів;

Супермаркети — це магазини самообслуговування з торговельною площею 400-2500м², що торгують усіма продовольчими товарами і широким асортиментом непродовольчих товарів (частка 7-12 % товарообороту магазину). У країнах Заходу ці магазини реалізують близько 50-80 % продовольчих товарів.

• Суперстори, гіпермаркети — крупні роздрібні підприємства площею понад 2500 м². Асортимент включає всі види продовольчих і широкий набір непродовольчих товарів, нараховує їх до 40 тис. найменувань.

• Магазини-склади або блок-стори — невеликі підприємства з обмеженим асортиментом товарів повсякденного попиту та дешевими товарами тривалого користування, переважно господарсько-побутового призначення. Ці товари не мають фірмової марки та заякістю поступаються кращим зразкам. Розміщуються на окраїнах

міст і в сільській місцевості. В них забезпечується дешевизна та швидкість покупки.

• Магазини низьких цін („дисканти "у США, Японії„фербраухермарк- ти^пу Німеччині, „карго"у Франції) — поширені типи магазинів. Вони мають торговельну площу не менше 1000 м² і торгують, в основному, непродовольчими товарами добре відомих фірм, про- те не самими новими, а трохи застарілими моделями.

• Універмаги — один із найбільш поширених і перспективних типів торговельних підприємств. Міжнародна асоціація універсальних магазинів (МАУМ) відносить до універмагів підприємства, що реалізують не менше п'яти різних товарних груп, мають чисельність персоналу не менше 175 чоловік і торговельну площу не меншу 2500 м². Оптимальний розмір універмагу — 5 - 6 тис.м² торговельної площі, але вона може досягати і 10, 20, 50 тис.м².

• Магазини-салони — реалізують, в основному, непродовольчі товари за каталогами. У торговельному залі виставляють лише зразки товарів та каталоги. Покупці вибирають потрібний товар і заповнюють картку, в якій вказується назва та номер товару, і оплачують покупку. Товар отримують при виході з магазину або він доставляється додому. До 50-75 % площі магазину відводиться під склади. Основна перевага — зменшення потреби в торговельній площі, що призводить до скорочення витрат обігу за рахунок значного зниження витрат на заробітну плату.