2. Оцінка рівня життя з урахуванням особливостей (специфіки) регіону

В якості інструментарію формування рівня життя населення регіону виступають важелі управління соціально-економічним розвитком регіону, що знаходяться в руках адміністрації.

Оцінка рівня життя повинна проводитися з урахуванням особливостей (специфіки) регіону. Таким чином, виникає необхідність використання таких принципів як:

 - Принцип багатофакторності, який відображає необхідність урахування всіх факторів, що впливають на рівень життя;

- Принцип цільової сумісності та зосередження - полягає у створенні цілеспрямованої системи управління, при якій всі ланки утворюють єдиний механізм, спрямований на вирішення загального завдання;

- Принцип безперервності і надійності - означає створення таких умов, при яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму робіт;

- Принцип планомірності - виражається в тому, що система управління повинна бути націлена на вирішення не тільки поточних, а й довгострокових завдань розвитку регіону в цілому.

Дотримання вказаних принципів створюють передумови функціонування організаційно-економічного механізму управління рівнем життя населення. Даний організаційно-економічний механізм - це система економічних важелів і взаємозв'язків, що відображають дію з формування та оцінки рівня життя населення, під впливом соціально-економічних факторів.

Ефективність роботи механізму забезпечується моніторингом показників рівня життя. Графічно організаційно-економічний механізм представлений на малюнку. Оцінка рівня життя спирається на структурні показники, що відображають умови праці, відтворення людського капіталу та побуту. Відповідно до цього вибираються інструменти управління у виробничій, соціальній і побутовій сферах діяльності населення

3. Формування рівня життя в сучасних економічних умовах.

Рівень життя висловлює забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними, культурними (духовними), соціальними благами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь задоволення потреб людей у ​​цих благах.

Найважливіше завдання вивчення рівня життя - виявлення закономірностей формування добробуту населення. Зокрема, необхідно розглянути наступні моменти: комплексне розгляд структури, динаміки і темпів зміни показників рівня життя; диференціація різних груп населення за доходами і споживанням та аналіз впливу різних соціально-економічних факторів на зміну рівня. Велике значення мають оцінка ступеня задоволення потреб населення в матеріальних благах і різних послугах в порівнянні з раціональними нормами їх споживання і розробка на цій основі узагальнюючих показників рівня життя.

Чотири рівня життя населення: достаток (користування благами, які забезпечують всебічний розвиток людини); середній клас (раціональне споживання з науково обгрунтованим нормам, що забезпечує людині відновлення його фізичних та інтелектуальних сил); бідність (споживання благ на рівні збереження працездатності як нижчої межі відтворення робочої сили , так само обсягом прожиткового мінімуму); злидні (мінімально допустимий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких лише дозволяє підтримати життєздатність людини, дорівнює половині прожиткового мінімуму).

Можливі три аспекти вивчення рівня життя:

1) стосовно до всього населення,

2) до його соціальним групам,

3) до домогосподарств з різною величиною доходу.

З кількісного боку рівень життя як соціально-економічну категорію характеризують показники рівня життя і соціально-економічні нормативи. В вартісні показники входять реальні доходи населення, номінальна і реальна заробітна плата, пенсії, допомоги, стипендії, мінімальний споживчий бюджет, бюджет прожиткового мінімуму і т.д.

До натуральних показників відносяться кількість і якість споживання населенням матеріальних благ і послуг, забезпеченість житлом, підприємствами та установами соціально-побутового обслуговування. Соціальні ж визначаються величиною і структурою вільного часу, тривалістю життя, рівнем освіти і культури трудящих. Для визначення величини прожиткового мінімуму в Росії застосовується наступна методика. По-перше, враховуються дієтологічні норми, покликані забезпечити отримання кожною людиною мінімально необхідної кількості калорій. Потім проводиться вартісна оцінка мінімально необхідної продовольчої корзини. Величина прожиткового мінімуму встановлюється з урахуванням того, що витрати на продукти харчування у відповідності з "Методологічними рекомендаціями за розрахунками прожиткового мінімуму у регіонах Російської Федерації", розробленими Мінздоровсоцрозвитку РФ, складають для працездатного громадянина - 61,1%, для пенсіонера - 82,9% , а в середньому на душу населення - 68,3%.

Фахівці "Програми розвитку ООН" (ПРООН) розробили узагальнюючий індикатор рівня життя, що обчислюється як середня з трьох величин: валового внутрішнього продукту на душу населення (з урахуванням порога бідності), очікуваної тривалості життя і рівня освіти населення (25 років і старше), віднесених до найвищих рівнів цих показників, досягнутих у світі

Розрізняються соціальні нормативи: розвитку матеріальної бази соціальної сфери, доходів і витрат населення, соціального забезпечення та обслуговування, споживання матеріальних благ і платних послуг, умов життя, стан та охорона навколишнього середовища, споживчого бюджету та ін Вони можуть бути рівневим, що виражає абсолютну і відносну величину норми відповідно в натуральних показниках або відсотках (можливі варіанти нормативів: моментні, інтервальні, мінімальні, максимальні), а також приростними, представленими у вигляді співвідношення приростів двох показників.