1. 3. Поняття фразеологічної одиниці

Основа фразеології – фразеологічна одиниця. Термін «фразеологічна одиниця» першим у вітчизняну науку ввів В. В. Виноградов. Це структурно-семантична єдність, монолітність, що характеризується, як правило, стійкістю словникового складу та додержання незмінності порядку компонентів.²

ФО сприймається як певна цілісність, що в процесі мовлення заново не твориться, а відтворюється, бо вона вже є в системі мови в готовому вигляді, має свої, притаманні тільки їй ознаки. Повне або часткове переосмислення – ознака типового фразеологічного звороту. Приступаючи до аналізу структури фразеологічної одиниці, треба насамперед визначити її межі. Межа фразеологізму – складне речення. Утворення, які входять поза його межі, не можуть розглядатися як фразеологічні одиниці.

Невід’ємною властивістю фразеологічної одиниці, крім відтворюваності, є її стійкість. Це підкреслюють всі фразеологи та фразеографи.

Фразеологічні одиниці генетично і за формою є словосполученнями чи реченнями, вони якісно відрізняються від синтаксичних одиниць тим, що відтворюються як цілісні структури, а не будуються щоразу за певними синтаксичними моделями, як вільні словосполучення чи звичайні речення.

Отже, ФО – неоднорідне явище. Кожний тип ФО має свої структурні особливості, вони неоднорідні за функціональними ознаками, неоднакові за походженням.

1.4. Класифікація фразеологічних одиниць

В. В. Виноградов розробив класифікацію за семантичним принципом, згідно з якою виділяються три групи.

1) Фразеологічні зрощення – стійкі , абсолютно неподільні словосполучення, значення яких не вмотивоване, тобто не виводиться із значень слів, що виходять до фразеологізму. Їх також називають ідіомами. Перетворення словосполучення у фразеологічне зрощення відбувається з різних причин, серед яких немалу роль відіграє переосмислення, втрата прямого значення словами-компонентами, поява нового образу, емоційні та експресивні фактори. Прикладами є: дати драла, врізати дуба, накрити мокрим рядном тощо.

2) Фразеологічні єдності – семантично неподільні і цілісні, але в них цілісна семантика частково мотивована значеннями слів, що становлять фразеологізми: зітерти в порошок, морський вовк, чужими руками жар зігрібати і т.д.

3) Фразеологічні сполучення – це такі стійкі мовні звороти, які не є «безумовними семантичними одиницями», оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин. Одне слово у фразеологічному сполученні семантично зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують, допускають взаємну заміну чи підставку, наприклад: взяти участь у чому-небудь, взяти до уваги, порушити питання, порушити справу і т.д.

Деякі недоліки цієї класифікації (окремі підгрупи всередині типів виділяються на основі різних критеріїв; нерідко важко визначити межу між фразеологічними зрощеннями і фразеологічними єдностями (а тому їх об’єднують в одну групу – ідіоми); два перші типи ФО різко протиставлені третьому – як цілісні (зрощення і єдності) аналітичному (фразеологічні сполучення); значна кількість ФО залишилася неохопленою) перешкоджають у її застосуванні.

Класифікація С. Скорупки за ступенем злексикалізованості:

1)Сталі фразеологічні одиниці – сполучення слів, значення якого зовсім не випливає із значень компонентів. Ці фразеологізми мають постійну конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення яких призводить до руйнування фразеологічної одиниці. Наприклад, uciąć chrapia «задрімати».

2)Єднальні фразеологічні одиниці – сполучення слів, які мають високий ступінь злексикалізованості. Можлива заміна одного, або кількох елементів, найчастіше синонімічних. Наприклад, blady jak papier (ściana) «людина, що має дуже бліде обличчя».

3) Вільні фразеологічні одиниці – сполучення слів, в яких кожен із складових зберігає своє значення. Наприклад, czujne ucho «добрий,чутливий слух»³.

А. М. Левицький виділяє тільки :

1) Ідіоми – фразеологічні одиниці, значення яких кардинально відрізняється від значень окремих компонентів. Наприклад, ładny interes! 1) «сталося щось погане», 2) «щось не вдалося; здається, щось не вдалося».

2) Фраземи – усталені сполучення слів, сенс яких міститься в значенні головного компонента. Наприклад, silny jak koń «дуже сильна фізично людина»⁴.

Структурна класифікація фразеологізмів.

Л. Г. Скрипник виділяє фразеологізми двох груп: 1) фразеологічні одиниці, організовані за моделлю словосполучення, які за семантикою і структурою співвідносяться із окремим словом, функціонують як один член речення: руки в ноги, сім мішків гречаної вовни;

2) фразеологічні одиниці – фрази, що мають організацію простих або складних речень: За царя Гороха,коли було людей трохи⁵.

А в 1983 році відомий польський вчений А. М. Левицький розробив класифікацію з огляду на синтаксичні функції фразеологізмів:

фрази – ФО, що можуть вживатися як повні речення, тобто для їх розуміння не потрібен контекст: koń by się uśmia! «дана ситуація є абсурдною»;

1. звороти – виконують функції дієслів, але щоб скласти речення до цього дієслова потрібно додати відповідний іменник: ktoś trzęsie się jak galareta «хтось знервується»;

2. іменникові вирази – виконують функції іменників: kula u nogi «щось, що заважає»;

3. вирази, які виражають ознаки - іменників, прикметників, дієслів, прислівників: ładne kwiatki «щось шокуючи, неочікуване», а також порівняння: «тихо» jak makiem zasial;

4. фразеологічні вказівники – виконують допоміжні функції: прийменників – w związku z czymś, w ramach czegoś, сполучників – аlbo…albo,jak i…, часток też mi coś «щось настільки непевне, що не варто його так і називати».

Спробу сестиматизації стійких сполук у функціональному аспекті здійснив С. Г. Гаврин.⁶ Він виділяє шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу).

2. Еліптичні сполуки, що об’єднують усічені стійкі сполуки слів: сказано – зроблено; рад не рад; ні пуху ні пера; наше вам і под.

3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва і т. ін.: заломлення променів; річ у собі; культ особи та ін.

4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи: друзі пізнаються в біді; буття визначає свідомість.

5. Контекстологічні сполуки, які С.Г. Гаврин ототожнює із стійкими утвореннями, що в класифікації .В. В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми – всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: собаку з’їсти, була не була та ін.

На думку автора, такого роду систематизація важлива тому, що вона розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на ті функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні: образно-виразні сполуки виконують образно-виразову і одночасно емоційно-експресивну функцію; еліптичні – лаконізують мову, термінологічні – забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення.⁷

Розглянуті класифікаційні схеми не є всеосяжними: частина з них не охоплює усієї різноманітності фразеологічних типів, частина не має єдиного принципу в підході до систематизованого матеріалу, відзначається недостатністю критеріїв, за якими виділяються ті чи інші класи, але всі вони, кожна по-своєму, допомагають з’ясувати природу фразеологічних одиниць, схарактеризувати особливості функціонування й еволюцію їх у мовній системі.

Таким чином, класифікації фразеологізмів залежить від того, яке завдання ставить перед собою класифікатор, яке уявлення він має про фразеологію і який матеріал опрацьовує.

Отже, скільки б не було класифікацій фразеологічних одиниць, вважаю, що кожна з них по-своєму правильна.

Опрацювавши необхідний матеріал з фразеології, ми зробили висновок, що існує ще дуже багато невирішених питань, пов’язаних із класифікацією фразеологічних одиниць, визначенням їх структури, розрізненням широкого та вузького розуміння фразеологізмів тощо.

1 Медведєв Ф. П. Українська фразеологія. Чому ми так говоримо. – Харків . 1982. – 232 С .

2 Медведєв .Ф. П. Українська фразеологія. Чому ми так говоримо. – Харків , 1982. – С.30

3 Skorupka S. Słownik frazeologiczny języka polskiego w 2 t. - Warszawa. 1967. – Wstęp.

4 Lewicki A. M. Pajdzińska A. Frazeologia // Encyklopedia kultury polskiej ХХ wieku.Wrocław. 1993. – T.2.

5 Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. – Київ.1973. – С. 12.

6 С. Г. Гаврин, Проблема систематизации устойчивых сочетаний современного русского языка в функциональном аспекте, стор.269.

7 Функціональні особливості фразеологізмів покладені і в основу класифікації фразеологічного складу української мови у праці: Д. Х. Баранник,Усний монолог, Дніпропетровськ, 1969,стор.87 - 107.

14