8. Залежно від суб’єктів, що прийняли нормативно-правовий акт:

   • фінансово-правові норми, прийняті представницькими органами та органами виконавчої влади загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування);

   • фінансово-правові норми, прийняті органами виконавчої влади спеціальної компетенції – міністерствами, відомствами та іншими органами (Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові управління і відділи органів місцевого самоврядування, Державне казначейство України та його регіональні органи, органи Державної податкової служби та органи Державної митної служби України, національний банк України та його територіальні відділення, Рахункова палата України, органи управління цільових позабюджетних фондів).

9. За характером впливу на учасників фінансових правовідносин:

- уповноважувальні – визначають права суб’єктів фінансових правовідносин на здійснення дій по розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу. Уповноважу вальні фінансово-правові норми допомагають приймати самостійні рішення у сфері публічних фінансів, дають право вибору поведінки, але у певних межах, надають право суб’єкту таких правовідносин на здійснення певних дозволених законом дій. Наприклад, фінансово-правовою нормою ст.. 202. Звітні (податкові) періоди

202.1. Звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

202.2. Платники податку, які відповідно до підпункту "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу мають право на застосування нульової ставки податку на прибуток, на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року. У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду платник податку втрачає право на застосування нульової ставки податку на прибуток, передбачений підпунктом "б" пункту 154.6 статті 154 цього Кодексу, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

- зобов’язувальні – покладають на суб’єктів обов’язки здійснювати певні дії, передбачені цими нормами, вибирати той варіант поведінки, який відповідає їх вимогам. Вони містять юридичну владну вимогу до учасників фінансових правовідносин здійснити відповідні дії. Слід сказати, що більшість фінансово-правових норм є зобов’язальними, що обумовлено переважанням імперативного методу фінансово-правового регулювання. Так, відповідно до ст. 67 Кон­ституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збо­ри в порядку і розмірах, установлених законодавством. Згідно з п. 4. ст. 85, до повноважень Верховної Ради України належить затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішень щодо звіту про його виконання. Відповідно до ст. 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного зако­нодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно дер­жавного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не перед­бачено законодавством. Або, наприклад, фінансово-правова норма, що міститься у ст. 31 ЗУ «Про Національний банк України» містить припис про зобов’язання кабінету міністрів України зберігати кошти Державного бюджету України та позабюджетних фондів у Національному банку України на рахунках Державного казначейства України.

• заборонні – містять заборони на здійснення передбачених у них дій. Їх сутністю є державно-владний припис, який вказує на недопустимість (заборону) вчинення відповідних дій щодо розподілу та перерозподілу внутрішнього валового продукту та національного доходу. Так, відповідно до п. 2. ст. 15 Бюджетного кодексу України заборонено використовувати емісійні кошти національного банку України; а ч. 6 ст. 15 Бюджетного кодексу Украї­ни конкретизує це положення, забороняючи використовувати емісійні кошти НБУ на фінансу­вання дефіциту Державного бюджету України. Або, наприклад, бюджетна уста­нова не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридич­ним та фізичним особам, окрім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України (ч. З ст. 21 Бюджетного кодек­су). Слід зазначити, що кількість заборонних фінансових норм, порівняно із зобов'язувальними, незначна. Причина —перевага зобов'язань, що містяться у приписах уповноважувальних норм. Оскільки у нормі є чіткий припис дотримуватися встановлених правил поведінки, немає потреби запроваджувати додаткові за­борони. фінансово-правова норма ст. 32 ЗУ «Про Національний банк України» забороняє випуск та обіг на території України інших грошових одиниць (крім грошової одиниці України - гривні).