Державний бюджет України

Бюджет Автономної Республіки Крим

Вертикальне

бюджетне

регулювання

Обласні бюджети

Районні бюджети

Бюджети місцевого самоврядування

Горизонтальне бюджетне регулювання

Рис. 6.3. Напрямки бюджетного регулювання.

Збалансування доходів і видатків бюджетів, вирівнювання бюджетної забезпеченості територій проводиться за допомогою особливих методів. Вибір методів бюджетного регулювання залежить від того, яким чином розмежовані доходи між рівнями бюджетної системи у відповідності із поділом повноважень між державною виконавчою владою і місцевим самоврядуванням.

Традиційно у вітчизняній бюджетній практиці використовуються наступні два методи бюджетного регулювання (рис. 6.4): 1) метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету (такі доходи одержали назву регулюючих); 2) надання фінансової допомоги бюджетам в певній визначеній сумі (у вигляді бюджетних трансфертів).

Метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і доходів був започаткований ще у 1931 р. разом із проведенням податкової реформи. Досвід багаторічного використання цього методу (особливо в умовах централізованої бюджетної системи, притаманної командно-адміністративній економіці) обовязково підводив багатьох економістів до висновку щодо його переваг, серед яких відзначали наступні:

 збалансування місцевих бюджетів можна забезпечити із застосуванням гнучких доходних джерел, тобто здійснюювати його достатньо ефективно;

 досягається зацікавленість місцевих фінансових органів у повній мобілізації не тільки власних доходних джерел, але і загальнодержавних податків, тому що визначену їх частину можна одержати лише за умови повного надходження;

 місцеві фінансові органи несуть відповідальність за своєчасне і повне надходження загальнодержавних податків і доходів⁸⁶.

Методи бюджетного регулювання

метод відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків та доходів, які надходять на території місцевого бюджету

надання фінансової допомоги бюджетам в певній визначеній сумі (у вигляді бюджетних трансфертів).

Рис. 6.4. Методи бюджетного регулювання.

Результативність методу відсоткових відрахувань пояснюється зокрема й тим, що в якості регулюючих доходів традиційно у нас використовуються такі, які характеризуються:

• рівномірністю надходження в часі;

• достатньо великими розмірами надходжень;

• рівномірністю надходження по території країни;

• захищеністю від дії економічних та інших факторів, які могли б спричинити коливання в обсягах доходів.

Цим вимогам відповідають такі загальнодержавні податки як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних осіб (до 2004 р. – прибутковий податок з громадян). Перелік регулюючих податків, які використовуються для збалансування місцевих бюджетів, в даний час став досить обмежений (податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб), проте їх відповідність вищезазначеним критеріям, а також вагома фіскальна роль визначають їхню достатність у процесах бюджетного регулювання. Не слід забувати, що ефективність бюджетного регулювання залежить не від кількості джерел, які використовуються з цією метою і, навіть, не від обсягів коштів, а від гнучкості механізму перерозподілу.

При застосуванні методу відсоткових відрахувань обовязково виникає питання – які нормативи використовувати: 1) єдині для місцевих бюджетів усіх адміністративно-територіальних одиниць, 2) єдині в межах певних груп місцевих бюджетів (наприклад, в залежності від рівня податкового потенціалу і бюджетної забезпеченості на одного жителя), тобто групові нормативи чи 3) індивідуальні для кожного бюджету?

В економічній літературі досить розповсюдженою є точка зору на індивідуальні нормативи у бюджетному регулюванні як атрибут адміністративно-розподільчої економіки з притаманними їй особливостями у побудові бюджетної системи та механізмі бюджетного регулювання. Дійсно, упродовж тривалого часу в бюджетній практиці Радянського Союзу використовувались індивідуальні нормативи відрахувань від загальнодержавних податків в доходи місцевих бюджетів, визначення конкретних розмірів яких здійснювалося в результаті співставлення запланованих видатків бюджетів і очікуваних доходів. Використання таких нормативів не виключало впливу субєктивних факторів на процес їх визначення.