3. Форма державного правління: поняття, різновиди, український досвід.

Поняття «форма держави» характеризує найбільш загальні ознаки держави, зумовлені інституційними і територіальними способами організації влади, набором засобів, які вона використовує. Розрізняють:

- форму державного правління,

- форму державного устрою,

- політичний режим як форму держави.

Форма державного правління вказує на спосіб організації верховної влади в суспільстві і відповідає на питання: хто формує ці органи (інститут глави держави, парламент, уряд, верховний суд), які їх функції у суспільстві та взаємне підпорядкування. Аристотель виділяв три доцільні форми правління: монархію, аристократію і політію. Сьогодні наука і політична практика виділяють дві форми державного правління: монархію і республіку.

В абсолютній монархії вся повнота влади належить одній людині, яка отримала її від Бога чи людей і може передавати своїм нащадкам. Монарх формує і спрямовує діяльність уряду і суду, а також парламенту, якщо вважає за потрібне його створення. Держава в цьому випадку є власністю монарха. Недаремно Людовик ХIV стверджував: «Держава – це я!» З переходом до Нового часу все більше повноважень монархів передавались до виборних органів (станових чи всенародних), що породило такі різновиди держав як дуалістичні та парламентські монархії, у яких повноваження державних органів регулюються конституційними законами (конституційні монархії).

Республіка – це держава, яка є справою народу. Саме він формує вищі державні органи, наділяє їх конституційними повноваженнями і є сувереном. Однак, політичні права у республіці можуть належати як обмеженій кількості людей, так і всьому народу. Там, де доступ до державної влади має аристократія, це – аристократична республіка, де капіталісти – буржуазна республіка, де весь народ – народна (демократична ) республіка. Саме тому в назві ряду держав (в першу чергу тих, де при владі комуністи) використовується слово «народ»: Народна Республіка Китай, Народно-демократична Республіка Корея тощо.

Залежно від того, хто формує уряд, утверджує програму його діяльності, контролює та може відправити у відставку, республіки поділяються на президентські, парламентські і змішані. У змішаних республіках перевагу щодо впливу на уряд може мати або президент, або парламент, тому мова може йти про президентсько-парламентську чи парламентсько-президентську республіки.

Новітня українська держава постала спочатку у формі парламентської республіки (УНР), далі – радянської (УРСР), а з 1991 р. – президентської республіки. Але згодом установилася, за якої глава держави мав великі повноваження. Він міг одноосібно (за формальним поданням прем’єр-міністра) призначали віце-прем’єр-міністрів, керівників міністерства чи комітетів, глав адміністрацій областей, районів тощо. Під час Помаранчевої революції (грудень 2004 р.) у пакеті зі змінами до виборчого законодавства було ухвалено Закон України «Про внесення змін до Конституції України», який передбачив перехід України з 2006 р. до парламентсько-президентської республіки. Така трансформація звужує коло повноважень глави держави і розширює права Верховної Ради й Кабінету Міністрів України. Після приходу до влади В.Януковича, Верховна Рада відмінила зміни до Конституції України (2004 р.) і в Україні була повернена президентсько-парламентська форма правління.