- •1 За ефектом на структуру
- •3 Закон Харді—Вайнберга, або закон генетичної рівноваги — одна з основ популяційної генетики. Закон описує розподіл генів в популяції за наступних умов:
- •4 Полімеризація органів (органоїдів у найпростіших) – процес збільшення в процесі філогенезу числа рівноцінних гомологічних утворень в організмі.
- •14 Необоротність та необмеженість процесу еволюції
- •33. Алопатричне видоутворення (географічне) - новий вид виникає з одної групи чи груп суміжних популяцій, розташованих на периферії ареалу вихідного виду.
- •35. Природній добір – це виживання та залишання потомства більш пристосованими в даних умовах особинами; вибіркове збереження та передача наступному поколінню певних генотипів.
- •36. Адаптивна радіація - адаптація родинних груп організмів до систематичних нерізким односпрямованим змін умов навколишнього середовища.
1 За ефектом на структуру
Послідовність ДНК гена може бути змінена безліччю шляхів. Генетичні мутації мають різні ефекти на здоров'я залежно від того, де вони відбуваються і чи змінюють вони функцію важливих білків. Структурно, мутації можуть бути класифіковані, як:
Невеликі мутації, що охоплюють один або декілька нуклеотидів, зокрема:
Точкові мутації, часто викликані хімічними речовинами або помилками при реплікації ДНК, представляють собою заміну одного нуклеотиду іншим. Найбільше загальні — заміна пурину на пурин (A↔G) або піримідіну на піримідін (C↔T). Така заміна може бути викликана азотистою кислотою, помилкою спарювання основ або мутагенними аналогами основ, наприклад, 5-бромо-2-дезоксиуридином (BrdU). Менш загальний випадок — трансверсія, або заміна пурину на піримідін або піримідіну на пурин (C/T↔A/G). Точкова мутація може бути нейтралізована іншою точковою мутацією, в якій нуклеотид змінюється назад до свого оригінального стану (дійсна реверсія) або додатковою мутацією де-небудь у іншому місці, яка приводить до відновлення функціональності гена (додаткова реверсія). Такі зміни класифікуються як переходи або трансверсії. Приклад трансверсії — аденін, що перетворюється на цитозин. Точкові мутації, які відбуваються в межах області гена що кодує білки, можуть бути класифіковані на три види, залежно від того, для чого використовуються помилкові кодони:
Безмовні мутації: які кодують ту ж саму амінокислоту.
Міссенс-мутації: які кодують іншу амінокислоту.
Нонсенс-мутації: які кодують код зупинки (стоп-кодон) трансляції білка.
Вставки додають один або більше нуклеотидів до ДНК. Вони звичайно викликані мобільними генетичними елементами, або помилками протягом копіювання елементів, що повторюються (наприклад AT повторення). Вставки в кодуючі області гена можуть змінювати сплайсинг мРНК або викликати «зміщення рамки» (англ. frameshift ), обидва типи мутацій можуть значно змінити продукт гена. Вставки можуть бути звернені делецією мобільного генетичного елементу.
Делеції видаляють один або більше нуклеотидів із ДНК. Подібно до вставок, ці мутації можуть викликати «зміщення рамки» гена. Вони незворотні.
Великі мутації в хромосомній структурі, зокрема:
Ампліфікації (або дублювання гена) приводять до створення багатьох копій хромосомних областей, збільшуючи дозування генів, розміщених в їхніх межах.
Делеції великих хромосомних областей приводять до втрати генів в межах цих областей.
Мутації, чий ефект — зіставити разом окремі шматки ДНК, що може привести до створення гібридних генів з новою функціональністю (наприклад bcr-abl). Вони включають:
Хромосомні транслокації: обмін частинами генів між негомологічними хромосомами.
Інтерстиціальні (проміжниі) делеції: видалення областей ДНК з єдиної хромосоми, таким чином сполучаючи наперед віддалені гени.
Хромосомні інверсії: зміна орієнтації хромосомного сегменту.
Втрата гетерозиготності: втрата одного аллелю, шляхом делеції або рекомбінації, в організмах які перед тим мали два.
2 Олігомеризація органів (від грец. ολιγος — малий, незначний та μέρος – частина) (органоїдів у найпростіших) – зменшення у процесі філогенезу числа гомологічних утворень в організмі, пов'язяне з інтенсифікацією функцій відповідних систем.
Принцип олігомеризації був сформульований у 1936 р. радянським зоологом В. А. Догелем.
Олігомеризація супроводжується упорядкуванням розташування органів та підвищенням рівня інтеграції. Олігомеризація протиставляється полімеризації органів. Остання часто передує олігомеризації в онтогенезі, формуючи системи, які складаються з великої кількості рівнозначних елементів, які у подальшому піддаються олігомеризації.
Олігомеризація може здійснюватися шляхом втрати певного числа гомологічних елементів полімерної системи, їхнього злиття, або заміни функцій частиною елементів. Наприклад, у ході еволюції членистоногих ряд сегментів тіла у деяких з них (комахи, вищі ракоподібні та павукоподібні) втрачаються, а ряд зливаються один з одним. Відокремлені мономери, що залишилися, диференціюються: частина кінцівок перетворюється у статеві кришечки, стінки легеневих мішків тощо.