1.3. Методологія історико-економічного аналізу
У процесі пізнання постійно взаємодіють предмет і метод. Предмет передбачає певний метод дослідження, а метод формує предмет.
На різних етапах розвитку економічної теорії використовували різні методи досліджень: формальну логіку, діалектику, математику тощо. Так, на ранніх етапах розвитку економічної думки дослідники використовували метод безпосереднього опису. Пізніше основним інструментом досліджень стала формальна логіка. У ХУШ-ХІХ ст. основний акцент робили на діалектиці як основі економічних досліджень. З початком XX ст. відбувся перехід до системного підходу.
Формальна логіка - це вивчення думки з боку її структури, форми. Засновник - Арістотель (основні закони логіки). Термін "логіка" з'явився пізніше у стоїків і лише у XVII ст. цю традиційну логіку (за Кантом) називають формальною.
Багато відкриттів у політекономії було зроблено за аналогією (Кене: кровообіг - рух товарів і грошових потоків).
Закони формальної логіки надають надто великого значення формі; іноді на шкоду змістові. Тому формальна логіка успішніше систематизує існуючі знання, ніж шукає нові.
Формальна логіка не відразу стала методом економічної науки. В економічній думці давнього світу домінував метод безпосеренього опису, а керівництвом до дії вважали конкретний досві, практичної діяльності як в приватному господарстві ("Законодавство" Катона, "Сільське господарство" Варрона), так і в масштаб держави ("Про доходи" Ксенофонта, "Закони" Платона, "Афінська політея" Арістотеля).
Розвиток мистецтва обробки понять з'являється пізніше - в часи середньовіччя. Саме західноєвропейські схоласти значно вдосконалили апарат формальної логіки, особливо дедуктивний метод дослідження, для узгодження положень науки з богословською доктриною.
На відміну від схоластів, меркантилісти апелюють не до загальної теорії, а до реальної практики. Їхній емпіричний метод обгрунтовується індукцією Ф. Бекона і дедукцією Р. Декарта. Меркантиліст орієнтуються на розв'язання часткових завдань, для них характерний рух від конкретного до абстрактного. Прагнення знайти основу для створення теорії в реальних фактах реальної дійсності, встановити точні кількісні пропорції між явищами й процесами економічного життя характерне і для основоположників класичної економії.
На відміну від середньовічних схоластів, методологічною основою вчення яких було канонічне право, класики політ економічного багатства спираються на теорію "природного права” та прагнуть відкрити природні раціональні закони розвитку, які випливають з людської природи. Тому об'єктом аналізу для них стають не лише окремі індивіди, але й соціальні класи, метою існування яких є прагнення до "природного порядку, найбільш вигідного для людського роду" (Кене). Вводиться поняття "економічної людини", за дедуктивним методом створюють економічні системи шляхом сходження від абстрактного до конкретного (Сміт, Рікардо). При цьому виникають суперечності, від яких учні Рікардо (Дж. Мілль, Д.Р. Мак-Куллох та ін.) намагаються позбутися шляхом формально-логічного впорядкування матеріал} зведення реальних фактів до абстрактно-теоретичних схем. Це викликало підвищений інтерес економістів до проблем методу.
Із розвитком капіталізму виникає проблема відображення змін. Зростає значення методу, що вивчає не зовнішні форми мислення, а рушійні сили і закони розвитку як об'єктивного світу, так і процесу його пізнання та відображення в економічній системі. Цим методом стала діалектика. Діалектика - це наука про найзагальніші закони розвитку суспільства і людського мислення. Реальний діалектичний метод не був освоєним у повному обсязі, надалі панує формальна логіка, яка в кінці ХIХ ст. доповнюється математикою.
Системний метод дослідження виникає у XX ст., хоч передумови для нього постали ще в XIX ст.: Д. Буль створює алгебру логіки, а В. Джевонс і Є. Шредер - першу систему математичної логіки, О. Богданов - всезагальну організаційну науку - тектологію.
Поява системного методу пов'язується з іменем австрійського математика К. Геделя, який у 1931 р. довів теорему про неповноту формальних систем.
Поширення системних методів дослідження супроводжувалося розвитком економіко-математичного моделювання. Найбільшого значення в економічній науці набуває мікро- і макромоделювання.