432) . Дайте короткі історичні довідки про таких діячів: є.Петрушевич, с.Петлюра, п.Скоропадський, є.Коновалець.

Євген Петрушевич (1863-1940) Український громадсько-політичний діяч. Народився в Буську (тепер Львівська обл.) у сім'ї священика. Навчався на правничому (юридичному) факультеті Львівського університету. У 1907-1918 pp. — посол австрійського парламенту, заступник голови Українського парламентського представництва. Під час Першої світової війни — член Головної української ради та Загальної української ради. 1918 року як президент Української Національної Ради проголосив створення на українських землях Австро-Угорщини Української держави. 1919 року обраний Президентом Західноукраїнської національної ради (фактично Президентом ЗУНР). Після проголошення Акту злуки ЗУНР і УНР став членом Директорії УНР. 1919 року покинув Кам'янець-Подільський і виїхав до Відня. До кінця свого життя перебував в еміграції в Берліні, де й помер 1940 року. Похований на цвинтарі кафедри св. Ядвіги. 

Симон Васильович Петлюра(10.05.1879-25.05.1926)

Визначний український громадсько-політичний діяч,і державний діяч,публіцист.Народився в передмісті Полтави.Походив із давніх козацьких і священицьких родин.Після закінчення бурси Петлюра у 1825-1901 рр. навчався у Полтавській духовній семінарії.Був виключений за вияв революційно-націоналістських настроїв і запрошення до семінарії композитора М.Лисинка.З 1900-член Революційної української партії(РУП).Під загрозою арешту восени 1902 виїхав на Кубань,де працював учителем,архівістом,був членом Чорноморської вільної громади РУП у Катеринодарі.У грудні 1904 на конференції РУП у Львові виступив проти об’єднання з РСДРП.Кілька місяців навчався на університецьких курсах українознавства у Львові ,якими керував М.Грушевський.На поч.. 1906-секретар київського щоденника «Рада»,а від літа 1912-редактор російськомовного журналу про Україну «Украинская жызнь» у Москві.

У роки Першої світової війни 1914-1918 рр. – працівник Союзу земств і міст,голова Українського військового комітету Західного фронту у Мінську. Своє ставлення до війни Петлюра виклав у статті-відозві «Війна і українці». У публікації він доводив ,що українці лояльно виконують свій обов’язок перед Російською державою і висловив надію,що в майбутньому ставлення російської влади до українського питання зміниться. Петлюра був одним з провідних діячів української націонал-демократичної революції: з березня 1917-член УЦР,з травня-голова Українського військового генерального комітету,з червня-генеральний секретар військових справ(у грудні 1917 Петлюра не погоджуючись із соціалістичною орієнтацією глави уряду В.Винниченка,пішов у відставку).У січні-лютому 1918 сформував Гайдамацький кіш Слобідської України і брав активну участь у придушенні більшовицького повстання в Києві. За Гетьманату очолював Київське губернаторське земство і Всеукраїнський союз земств ,організував упорядкування могили Т.Шевченка і Чернечої гори у Каневі. За антигетьманський маніфест Всеукраїнського союзу земств у липні заарештований. Під час повстання проти гетьманського режиму у листопаді 1918 звільнений з в’язниці і обраний до складу Директорії УНР. З листопада 1918 – Головний отаман Армії УНР. На чолі об’єднаних українських збройних сил 30.8.1919 здобув Київ. 5.12.1919 виїхав у Варшаву для організації військово-політичного союзу з польщею проти більшовицької Росії. За його ініціативи український і польський уряди підписали у квітні 1920 р. Варшавський договір. З листопада 1920 керував роботою екзильного уряду УНР у Польщі. 31.12.1923 виїхав до Австрії,а згодом - до Угорщини,Швейцарії. У жовтні 1924 оселився у Парижі,де організував видання тижневика «Тризуб» і продовжував виконувати обов’язки голови Директорії УНР і Головного отамана УНР. Підступно вбитий більшовицьким агентом С.-Ш. Шварцбартом 25.5.1926. Похований на кладовищі Монпарнас у Парижі