Типи стратегій розвитку організації у сучасних умовах
Якщо стратегії функціонування фірми пов’язані в першу чергу із товаром, то стратегія розвитку своїм об’єктом має її потенціал і конкурентні переваги. В наш час розрізняють чотири види цих стратегій: зростання, помірного зростання; скорочення і комбіновану.
Стратегія зростання притаманна, перш за все, молодим фірмам незалежно від сфери діяльності (вони прагнуть у найкоротші терміни зайняти лідируючі позиції) або тим, хто знаходиться на вістрі науково-технічного прогресу.
Їм властиві постійні і високі темпи зростання масштабів діяльності, які вимірюються десятками відсотків на рік. Ця стратегія забезпечує нарощування конкурентних переваг фірми та її підрозділів за рахунок активного просування на нові ринки, різноманітності продукції і послуг, здійснення постійних нововведень (наприклад, фірма Microsoft, яка займається розробкою і втіленням комп’ютерних програм).
Необхідність дотримуватись стратегії скорочення масштабів діяльності виникає у періоди перебудови організації, коли потрібно проводити її “санацію”, позбутись всього застарілого, яке перешкоджає успішному просуванню вперед. В рамках такої стратегії відбувається ліквідація зайвих підрозділів, які виробляють продукцію, на яку не має попиту, і вихід із неперспективних сегментів ринку.
Але частіше за все на практиці має місце комбінована стратегія ,яка містить в собі в тому чи іншому співвідношенні елементи попередніх. В її рамках одні підрозділи або ринкові сегменти організації швидко розвиваються, другі – помірно, треті – стабілізуються, четверті – скорочують масштаби своєї діяльності. В результаті в залежності від конкретного поєднання даних підходів буде мати місце загальне зростання, загальна стабілізація або загальне скорочення потенціалу і масштабів діяльності. Така стратегія в найбільшій мірі відповідає реальній різноманітності господарського життя.
Стратегії можуть розрізнятись також за своїм характером. З цієї точки зору виділяють три види стратегій: наступальну, наступально-оборонну (стратегія стабілізації) і оборонну (стратегія виживання).
Наступальна стратегія частіше за все реалізується через зростання різноманітності виробляємих товарів і послуг (диверсифікація виробництва), розвиток ринку, активізацію поведінки на ньому.
Диверсифікація виробництва може бути вертикально. І горизонтальною. Вертикальна передбачає залучання у сферу діяльності постачальників або споживачів. Наприклад, м’ясопереробне підприємство може придбати власні тваринницькі ферми і торгівельні точки. Горизонтальна диверсифікація пов’язана із проникненням у суспільні галузі, які використовують подібну технологію, сировину та інше з метою підвищення економічної стійкості організації. Наприклад, авіабудівне підприємство може випускати турбінні установи, використовуючи при цьому високі технології, які є на підприємстві.
Диверсифікація здійснюється у формі прямого або портфельного інвестування, а також кооперації. Пряме інвестування спрямоване на будівництво або реконструкцію реальних виробничих об’єктів; портфельне – пов’язане із придбанням пакетів акцій відповідних фірм. Це дозволяє фірмі підвищити виробничий потенціал і активи, які вона прямо або опосередковано контролює; ввійти у нову галузь.
Кооперація сьогодні частіше за все відбувається у формі технічного навчання і допомоги у засвоєнні нововведень; у загальних дослідженнях, розробках, виробництві або зборці продукції на спільних підприємствах.
Інтенсифікація ринку міститься у його розвитку (засвоєнні нових регіонів, збуту продукції, який задовольняє більш різноманітні потреби, залучання покупців своїх конкурентів та інші).
Наступальна стратегія складна в реалізації, пов’язана із ризиком і виправдана лише при точному виборі кола виробляємих товарів і послуг. Це дозволяє, подолавши бар’єр високих витрат, подолати конкурентів і на протязі декількох років утримувати лідируючи позиції.
Наступально-оборонна стратегія реалізується в умовах перебудови діяльності організації. Тут здійснюється маневр ресурсами шляхом виходу із неперспективних, неприбуткових сфер, продажу непрофільних підприємств і одночасно модернізації і розширення існуючого виробництва, удосконалення виробляємої продукції і послуг, завоювання нових сегментів ринку.
Оборонна стратегія підкорена задачі виживання фірми та зміцненню її хитаючогося стану. Тут часто має місце скорочення масштабів діяльності, тотальна економія, втрата ряду позицій на ринку без завоювання нових.